НЕ РОЗЛУЧУСЯ З РІДНОЮ МОВОЮ ДО САМОЇ СМЕРТІ ( Григір Тютюнник - звукові повісті)
5 Грудня, 2021
90 років тому:
5.12.1931 – у с. Шилівка на Полтавщині народився Григір Тютюнник, письменник-прозаїк, перекладач, педагог. У 1937 батька заарештувало НКВД (згинув у сибірських каторгах) і малого Григора забрав на Донбас батьків брат Филимон. Навчаючись в російськомовному класі перейшов на московитську мову та навіть нею почав писати свої перші твори. Закінчив факультет московитської філології Харківського університету (1957-1962). Після смерті старшого брата Григорія переклав свій перший твір «Сумерки» українською мовою і відтак далі писав лише рідною. Важко сказати, що стало причиною цього прозріння, чи давніші напоумлення брата, а чи інші спонуки, але сам Григір про це засвідчив так: «Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах — так багато відкрив мені цей блискучий твір. Негайно переклав свої «Сумерки» на рідну мову і тепер уже не розлучаюся з нею, слава Богу, і не розлучуся до самої смерті». Після університету вчителював в Артемівську, працював в редакції газети «Літературна України» у Києві, в сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка, у видавництві «Веселка», плідно займався літературною творчістю. Твори у більшості присвячені скривдженим долею, особливо поневірянням і злидням сиріт повоєнного часу. Вони фактично звучали як звинувачення системі.
Григір Тютюнник цікаві факти
Григір Тютюнник народився в родині селян, його батька було заарештовано органами НКВС, коли йому було лише 6 років.
Григір Тютюнник прожив тяжке сирітське життя. Знав, що влада знищила його батька. Переслідували і його самого. Усе життя жив завжди з натугою. Так, тяжко переживав, коли його твори препарувала цензура. До цього додалися сімейні незгоди. Він був повністю відданий літературі, нехтував матеріальними благами. На цьому ґрунті виникали конфлікти з дружиною. У певний момент усе це зійшлося в одну точку.
Повість «Климко» має автобіографічний характер. В 1942 році через голод та дослухавшись поради знайомих, письменник у віці 11 років пішов до матері на Полтавщину пішки.
З майбутньою дружиною Марією познайомився в університеті. Вона навчалась на відділенні української філології, а Григір вчився на відділенні російської філології. dovidka.biz.ua Він спочатку говорив і писав російською, але згодом почав писати лише українською. В них народилося двоє синів – Михайло, Василь
У Спілці письменників його не любили за прямоту. У 1974 рік, почалися арешти української інтелігенції. Тютюнника занесли до “чорного” списку, усім видавництвам наказано ніде не згадувати його ім’я. Якось, коли був в опалі, у нього вихопилося: “Так я ж написав тільки напівправду життя — і мене викидають з літератури. А якби я написав усю правду, то що — мене вбити треба?”
Григір не любив сидіти в Києві, мандрував по дальніх дорогах і селах. Бо там можна було почути справжню українську народну мову.
Секрет успіху Григора Тютюнника
Один молодий автор почав просити, щоб Григір Михайлович поділився секретами творчості. “Ніяких секретів нема”, — каже Тютюнник. — “Я прочитав вашу новелу “Іван Срібний”. Як усе там природно, просто не можна відірватися”, — говорить молодик. — “Слухайте, голубе, я знаю ваш рід, ви ніколи не знали нестатків. Ви ніколи не мерзли серед голого степу в завірюху, коли йдеш на свиноферму. А йдеш туди, бо там твоя тьотя зварить картоплі свиням, то й тобі щось перепаде. І ти йдеш, бо вдома — ні крихти. Ви не зрозумієте цього, бо такого не пережили”. — “Та все ж таки секрети творчості є?” — “Є! — з притиском каже Григір. — Передаю секрет: біль. Повна душа болю“.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/grigir-tyutyunnik-tsikavi-fakti
Йому чужими були пристосуванство та відповідно лицемірна фальш «соцреалізму» тому й друк творів супроводжувався постійними перешкодами і не рідко вони піддавались надуманій брутальній критиці. Зацькований чиновниками від літератури й доведений до розпачу та депресії вчинив самогубство у Києві 1980. 1989 посмертно відзначений Державною премією ім. Т. Шевченка.
