25 квітня 2005 року Президент Російської Федерації В. Путін, виступаючи з Посланням перед Федеральними Зборами, заявив:
„Прежде всего следует признать, что крушение Советского Союза было крупнейшей геополитической катастрофой века. Десятки миллионов наших сограждан и соотечественников оказались за пределами российской территории”.
Після здійсненої заяви все, про що йшла мова у Посланні, перестало мати будь-який сенс. Весь утаємничений для навколишнього світу попередній період суспільно-політичного стану та існування світу перейшов у нову стадію – реалізації плану з відновлення імперії.
З оголошенням цієї заяви світ увійшов у нову якість: міжнародні відносини, закладені у 1945 році згідно Потсдамсько-Ялтинських угод, принципи міжнародної системи безпеки, прийняті Статутом Організації Об‘єднаних Націй та країнами-учасниками, весь укладений повоєнний мир перестали існувати.
Стало цілком очевидно – світ опинився в умовах, при яких нова світова війна стала невідворотньою.
Почався період прямої підготовки до її розв‘язання. У першу чергу необхідно було у значній частині країн світу привести до влади носіїв ідеї зміни політичного устрою світу, який сформувався після Другої Світової війни.
З цією метою Кремлем, у певних країнах світу, вже не вперше, проведені відповідні спецоперації з приведенням до влади російських “проксі” (довірених осіб, представників, чи уповноважених реалізовувати інтереси Кремля). Зокрема – в Грузії, Білорусі, Молдові (і у Придністров‘ї). Така ж спецоперація завершилася в США у 2016 році. Згодом – в Угорщині, Словаччині. В Україні – у 2019 році.
До виборів в США 2020 року поставлені завдання в основному були виконані.
9 січня цього року (2025), на моїй сторінці (нижче) розміщено мапу нового поділу світу, який до 2019 року було узгоджено з правителями авторитарних режимів так званої “Вісі Зла”, з зазначеними “проксі-політиками”. Цей новий вигляд поділу світу був опублікований у 2019 році у вигляді футуристичної політичної фантастики. У наші дні ця так звана фантастика отримала своє формальне підтвердження.
12 лютого 2025 року, у публікації одного з засновників нині державної московської ідеології, спрямованої на утворення євразійської імперії Алєксандра Дугіна, заявлено:
„Трамп и его единомышленники радикально, на 180 градусов изменили курс коллективного Запада. Более того, теперь коллективного Запада просто не существует. …существует пока ещё либеральная и глобалистская Европа. Но это – досадное недоразумение, Европу надо привести в соответствие с общей многополярной моделью, на которую согласны и Трамп, и Путин. А также и Си Цзиньпин, великий правитель Великого Китая, и Моди, великий правитель Великой Индии. Поэтому и Европа теперь либо станет великой, либо её не будет вообще, и мы о ней забудем.
(…) Украина должна принадлежать нам и никому больше. Не Европе и не Америке. Но при этом вполне можно говорить о том, что Канада станет 51 штатом, мы не возражаем. Или что Гренландия будет американской, мы не возражаем. И даже если Западная Европа станет американской, мы тоже, наверное, не будем особенно возражать. Как говорил Путин, европейская элита – это просто щенки, виляющие хвостом перед своим американским хозяином. Ну и пусть виляют, нам это, в общем-то, безразлично. Украина же, Белоруссия, Прибалтика и часть Восточной Европы точно отходят нам в новой карте перераспределения мира. Вопросов здесь нет”.
Отже, наведена і узгоджена у 2019 році мапа нового поділу світу практично підтверджена. То загальний план її реалізації. На шляху її узгодження, у квітні 2013 року, плани реваншу на відновлення імперії та напрямку на розв‘язання нової світової війни були оприлюднені.
Ще тоді, у квітні 2013 року, А.Дугіним в інтерв‘ю на одному з центральних російських каналів озвучив напрям, що нині стає фактом своєї реалізації.
У квітні 2013 року в Україні, внаслідок кремлівських спецоперацій, при владі панували “проксі-ставленики” Москви – режим Януковича Азарова.
На 2013 рік в Україні не було “Майдану”, ніякого “перевороту в Киеве”. Московській владі явно нічого не загрожувало. Хоча, “вінок вже напав”.
Суспільний стан – летаргія і штиль.
У Кремлі вважали, що з Україною покінчено, що невдовзі вона стане частиною імперії.
Світ перебував в ейфорії, що скінчилася “холодна війна”, там панували ілюзії, що глобальні війни відійшли у минуле і стали неможливі.
Ось, посеред цієї повсюдної “летаргії” і політичного штилю в Україні, у квітні 2013 року, на телеканалі “russia.ru” пройшло інтерв’ю русского філософа-геополітика, одного з ідеєносіїв імперського євразійства Алєксандра Дугіна. Він озвучив напрям, ідею, спрямовану на захоплення Європи та приєднати її до Росії і утворити тим нову Римську імперією на чолі з русскім царем. Інтерв‘ю тривало 17 хвилин. Зокрема, там сказано:
„Сегодня в России очень остро ощущается дефицит национальной идеи. …И МНОГО ЛЕТ я размышлял над этой проблемой, над проблемой национальной идеи.
И мне пришла в голову, недавно анализируя события в мире, посещая разные европейские страны мысль относительно того, как решить вопрос национальной идеи.
…Идея такая, что нам надо захватить Европу. Завоевать. И присоединить. Вот. …Можно посмотреть на вооружённые силы Европы, они почти нулевые. Конечно, есть блок НАТО. Но дело в том, что блок НАТО в жёсткие операции, мы видим как, например, в Южной Осетии, в Абхазии, не вмешивается. …Это тоже вопрос такой, что Европа военным образом слаба. (!) …Это смысл империи – мы просто вернём европейскую, римскую, греческую, византийскую империю на своё место. Мы строим Империю…
…Представляете – присоединить Европу, это, вот, это по-русски! Если нам говорят сделать больше там на 0,1-3% ВВП поднять… – это конечно круто, но это не по-русскому, поэтому мы и не делаем ничего этого.
Мы никакое ВВП не собираемся повышать, потому что нам плевать на это. Русские мобилизуются ради великой цели. Вот присоединить Европу – это цель великая. …мы, скажем – “Пошла экономика, не пошла – вот что русский, евразийский, хорошо, европейский имперский, римский царь, наш русский римский царь скажет – вот то и будет, туда вы пойдете”. Там экономика – хорошо, но это неважно, не хлебом же единым, напомнит царь”.
Це 2013 рік. 11 квітня. В Україні – ніякого “Майдану”. Немає ніякого “государственного переворота в Киеве”. При владі московські ставленики – Янукович-Азаров. Збройні сили НАТО – нульові.
І тут – план агресії. У вигляді нової “національної ідеї”.
Маємо наступний геополітичний вигляд Європи (Коллаж мій. – РМ.):
(Мапа додається).
Явно зрозуміло: інтерв‘ю про ідею захопити Європу – не особиста позиція автора. То “камертон настройки” політики імперії. Сказано достатньо, щоб стало зрозумілим – необхідно готуватися до неминучої агресії Московії.
Чи зрозуміла особливість московітської “націдеї”, висловленої у 2013 році?
По-перше. У плані реалізації “захвата Европы” існує проблема. У Московії відсутній спільний кордон з Європою. На шляху до Європи стоять держави, що утворилися з розпадом совєтської імперії – Білорусь і Україна, країни Балтії.
По-друге. Московія явно не вважає себе Європою – ідеологічно вона Азія.
З поглинанням Європи вона частково нею стає – привносить поняття “Євразія”.
По-третє. Перед наступом на Європу, безумовно, слід було вирішити проблему доступу до її кордонів. Тобто – до кордонів ЄС і НАТО.
Отже, то 2013 рік. З позиції геополітичних обставин, при розробці плану на Московії вважали, що проблема Білорусі та України відсутня – до початку “визволення Європи” вона швидко і досить легко мала бути вирішена. Всі необхідні підготовчі етапи здійснені: при владі маріонеткові режими. В Білорусі – А. Лукашенко, в Україні – В.Янукович з усім букетом виконавців влади на місцях: імпероорієнтовані депутські корпуси по всіх сєльсовєтах, обласних совєтах, горсовєтах, більшість у Верховному Совєті (Раді), всі виконавчі структури – міністри і спецслужби, судова влада і так далі…
В інтерв‘ю про ідею захоплення Європи, щодо Білорусі і України мова не йде. На початок 2013 року, за умовчанням, на Московії вважали, що внутрішній стан Білорусі і України, внаслідок перебування імперської “проксі” на найвищих державних посадах, гарантовано давало підстави вважати, що державність України і Білорусі – то проблема, яку легко привести у стан її відсутності.
Пропагандивна московська спецоперація для навколишнього світу – “Россия – мирная страна”, мала результат: від дня проголошення Незалежності, за 23 роки, кількість танків в Україні зменшено у 4,53 рази, літаків – у 8,73…
Москва, що засобами демагогії і політичними спецопераціями привела до влади в Україні неоколоніалістичну адміністрацію своїх маріонеток в особі уряду Януковича-Азарова, на основі своєї імперської концепції, мала нахабство твердити: “Украина – это даже не государство”. На Москві впевнено вважали, що така теза буде реально і спокійно сприйнята у всьому світі.
До такого стану в Україні тривалий час ретельно готувалися. Політичні умови, які метрополією утворено в Україні і Білорусі, забезпечували вирішення проблеми виходу на кордони країн Євросоюзу і НАТО. Залишалося лише готувати до реалізації геополітичну “національну” ідею: „Захватить Европу. Завоевать. И присоединить”.
Оголосили її спокійно. Потрібно було готувати реакцію підтримки “русскіх” у справі реалізації “величної національної ідеї”. Її отримали. І у достатній кількості – “русскоє” мислення простором потребувало відновлення “величі” імперії. Тобто – її розмірів. І навіть повернення Аляски…
Таким чином, корені агресії проти України глибинні.
Готуючи агресію проти України і Європи, на Москві розраховували на збереження своїх “проксі” при владі ще на виборах 2020 року у США. На основі таких очікувань, від початку 2021 року все більше загострюється стан на кордоні Московії з Україною. З‘явилися повідомлення, де мовилося:
„Останнім часом Росія стягує війська до кордону з Україною, що створює загрозу воєнній безпеці. Зараз російські війська сконцентровані в Брянській, Воронезькій, Ростовській областях та на території тимчасово окупованого Криму”.
Йшла підготовка проведення спеціальної пропагандивної операції прикриття агресії:“… російські дипломатичні представництва за кордоном та засоби масової інформації отримали завдання бути готовими до висвітлення та роз’яснення світовій спільноті інформації щодо нібито агресивних дій ЗС України та “миротворчих” заходів РФ у відповідь”.
Але у Вашингтоні тоді утворилася інша урядова адміністрація:
“6 березня, 2021 субота 16:18. Російська Федерація готується до повномасштабної війни проти України, проте недооцінює підтримку України Адміністрацією президента США Джо Байдена”.
У 2025 році московська “проксі-адміністрація” повернулася.
Отже, маємо констатувати – початковий етап нової світової війни, наступу сил реакції, деспотії і рабства, демократичний світ відбити виявися нездатним. Нині “колективний Захід” вже бачить і знає, що її чекає. Іллюзії зникли. Захід має стати сильним. Найдоступніше, що потрібне – то персональні санкції стосовно “кремлёвских прокси”, які проявили себе і розкрилися в Європі і в США.
У 1939-1940 роках слабка готовність демократії до відбиття наступу “Вісі Зла” завершилася падінням Парижу і практичним знищенням так званого “колективного Заходу”. Європа перестала існувати. Але тоді ще існувала потужна та індустріально могутня фортеця – США. Тепер, як здається, Вашингтон впав і допомога потрібна вже йому…
Світова демократія ще не сказала свого останнього слова.
Слава Україні!
Роман Матузко
