Олександр Яковенко — підприємець з Одещини, який займається виробництвом FPV-дронів. Заснував компанію TАF Drones та благодійний фонд «Хвиля-91». З дозволу автора публікуємо його думку, опубліковану у соцмережах автора.
Справедливість, якої не існує
З дитинства нас вчили, що добро завжди перемагає зло. У казках герой, який обирає правильний шлях, зрештою отримує винагороду. Батьки й суспільство переконували нас, що світ має бути справедливим, що існує чіткий поділ між правильним і неправильним. Більшість із нас так і залишилися жити в цих ілюзіях.
У реальному світі справедливість – це не фундамент, а інструмент. Її використовують, коли це вигідно, але забувають про неї, коли ситуація змінюється. Це не зрада – це політичний розрахунок, де моральні цінності поступаються місцем прагматизму.
У світі, де все визначають інтереси, виживають не ті, хто вірить у справедливість, а ті, хто здатен себе захистити.
В історії немає місця для слабких
Сила – це не лише військова міць. Це економічна стабільність, технологічний розвиток, згуртованість суспільства, здатність до стратегічного мислення. Світ поважає лише силу.
Це парадокс. Ми слабка нація сильних людей
У нас є незламність, хоробрість, воля до боротьби. Ми доводили це не раз – на Майданах, на фронтах, у протистоянні із сильнішими супротивниками. У критичні моменти наші люди демонструють вражаючу єдність і здатність чинити спротив, яку не можуть пояснити аналітики.
Але попри всю цю силу, як держава, ми залишалися слабкими. Ми не змогли створити суспільний договір, який би об’єднував державу й народ навколо єдиної національної ідеї.
Нам треба прийняти це як факт. Ми програли цю війну як держава, але в нас ще є можливість не програти її, як нація.
Програш держави – це не лише військові невдачі чи втрачені території. Держава, що десятиліттями не займалася власною безпекою, не будувала економічної незалежності, не створювала стратегічного бачення майбутнього, рано чи пізно опиняється в ситуації, коли вона просто не здатна дати адекватну відповідь на загрозу.
Але програш держави – не фінал історії.
Держава – це інституція, система, апарат управління.
Нація – це народ, люди, які дають життя цій державі, і саме вони визначають її майбутнє.
У нас ще є шанс не програти війну як нація
Але для цього потрібно зрозуміти головне: ніхто, крім нас самих, не збудує нам державу, яка не програє знову.
Думки є видом матеріалу, який відображає винятково погляд автора. Формат не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Позиція редакції «Море Людей» та може не відповідати погляду автора.
Джерело:https://moreliudei.media/dumky/nikhto-krim-nas-samykh-ne-zbuduie-nam-derzhavu-iaka-ne-prohraie-znovu/
