
до відкриття В ІСПАНІЇ виставки та показу фільму і ознайомлення з Життям ПАРАСКИ ПЛИТКИ -ГОРИЦВІТ...
Життя гуцульської мисткині Параски Плитки-Горицвіт було схожим на сценарій фільму. З дитинства вона вирізнялася з-поміж однолітків, адже любила малювати. У підлітковому віці потрапила, як остарбайтерка, в Німеччину. У 17 років Параску арештували за допомогу УПА. Після повернення із заслання батько зустрів її зі словами: «Може тепер нарозумишся і ґаздуватимеш, як людські діти?» Він вважав, що дочка повинна займатися господарством, а не творчістю.
Частина односельців також не розуміла Параску. Дехто оминав її через те, що була політично засудженою. Однак мисткиня продовжувала творити. Відтак за життя вона написала і власноруч оформила приблизно 500 книжок, зробила 4 тисячі фотографій, намалювала тисячі картин та сотні ікон. А ще у її доробку — витинанки та скульптури.
Після повернення із заслання Параска Плитка-Горицвіт усе життя мешкала у Криворівні. Однак мисткиня не вписувалася у радянський наратив про сільську жінку через свою модерність. Окрім того, Параска листувалася з людьми з різних регіонів України, зокрема, з інтелігенцією, що дозволяло їй постійно перебувати у контексті всього, що тоді відбувалося.
У документальному проєкті Суспільне досліджувало, як Параска Плитка-Горицвіт вибудувала «власний стиль життя», як на неї вплинуло заслання, чому своєю діяльністю вона підсилювала роль жінки в суспільстві та чи можна її назвати феміністкою.
Виставка ікон, створених мисткинею, — це небо, де є частка її таланту малювання і молитовного подвигу гуцулки.
Хто нічого не творить ні словом, ні ділом — мертвий і в житті. Параска Плитка-Горицвіт «Скажи поет…», 1988
Параска Плитка-Горицвіт — гуцульська художниця, фольклористка, етнографка, філософиня та фотографка. Вона жила усамітнено в карпатському селі Криворівня, і стала одним із культурних символів цього місця, та й всієї Гуцульщини. Однак широкому загалові мисткиня й досі мало відома. Параска створила власний мікрокосм, що існує на межі правди й вигадки, де реальне так тісно переплелося з містичним, що годі їх розділити. Її життя — тяжкий шлях випробувань, зокрема і 10 років радянських таборів за допомогу УПА. На цьому шляху Парасці вдалося не зрадити віри в людей, сповідувати філософію любові, і навчитися мандрувати, не виїжджаючи з села, завдяки творчості.
Подолання гравітації — процес, що суперечить законам природи, ламає існуючі правила. Це пошук альтернативних способів буття, поза межами звичного кола та соціальних стереотипів. Виставка має на меті показати життєвий шлях Параски Плитки-Горицвіт, її формування як мисткині, творчу багатогранність, відстоювання власної ідентичності за умов соціально-політичного тиску.
Коли Параска повернулася з табору, багато хто з місцевих мешканців уникав контактів із нею, щоб не наражатись на реакцію радянської системи. Та попри те, що життя в селі диктувало власні правила й норми поведінки, мисткиня обрала шлях самореалізації, пізнання, віри та просвітництва. Набутий життєвий досвід вона втілювала у своїх рукотворних книжках та малюнках. А знання та контакти, отримані в таборі, сформували Парасчине сприйняття реальності та широке коло спілкування, що виходило далеко за межі села.
Вивчаючи матеріали з архіву Параски Плитки-Горицвіт, простежуємо шлях випробувань: спомини про примусові роботи в Німеччині, згадка про допомогу УПА, а відтак — арешт і майже 10 років ув’язнення; після повернення — адаптація до нових радянських реалій, пошук однодумців і спілкування з односельцями через процес фотографування, створення власного каналу інформації та натхнення — листування з інтелігенцією з різних міст та знайомими з табору. Її побутове життя було невіддільним від щоденної творчості, ідеї народжувались у вирі всеохопної цікавості, під впливом прочитаних книжок, почутих історій, з газетних новин і з листів. Параска знала ціну часу, тож збереження та передача знань через мистецтво мали для неї особливе значення.
У своїй творчості Параска Плитка-Горицвіт вдало поєднувала різні форми та підходи до фіксування реальності й навколишнього світу — від традиційного книговидання до новітніх медіа — фотографії та експериментів із друком та оформленням творів. В її роботах поєднано регіональні традиції та нові актуальні знання про космос, політику, далекі країни.
Уже по смерті Параски, її творчість набуває самостійного життя. Сприйняття її доробку трансформується в контексті сучасних змін, відкриваються нові грані прочитання текстів та візуальних образів, набувають цінності забуті твори. Завдяки сучасному осмисленню постаті Параски Плитки-Горицвіт, її творчість набуває актуальності для сьогодення, а надто — для нинішнього урбанізованого суспільства.
Виставка «Подолання гравітації» в Мистецькому арсеналі — це подорож світом духовних образів, казкових текстів, етнографічних записів, вигаданих ландшафтів і документальних фотографій.
Юлія Ваганова - заступниця генеральної директорки Мистецького арсеналу з музейної та виставкової діяльності
«Ідея проекту народилася зі світлини Параски. Стало зрозуміло, що зображена людина не вписується у звичні рамки і традиційну уяву про художницю з Карпат.Переплетення реального та міфічного, живопису й текстів, графіки й фотографій у її творчості захопило команду, водночас викликавши багато дискусій – як описати «явище» Параски? Напевно, це можна назвати концептуальним примітивізмом, хоча це все одно не дасть вичерпного визначення.»
Ольга Мельник - керівниця відділу музейної справи Мистецького арсеналу
«Розповідь про Параску Плитку – це небуденна історія відчайдушної людини, яка діє всупереч обставинам. Актуальний сюжет про збереження її спадщини – оповідь про диваків, які, не очікуючи схвалення чи офіційної підтримки, збирали докупи її твори, ремонтували хату, організовували виставки. Але вимальовується реальна перспектива фізичної втрати окремих робіт і розпорошення цілісної мистецької колекції. Врятувати ситуацію могла б негайна комплексна музеєфікація спадщини Параски Плитки-Горицвіт. Важливо, що це має бути здійснено в Криворівні – так визначила сама мисткиня, яка воліла, аби її творчий доробок завжди залишався в рідному селі»
Катерина Радченко - кураторка експозиції
«З першого погляду роботи Параски видаються наївними та простими. Але коли розкладаєш весь її творчий доробок, то бачиш його багатогранність, глибокі ідейні зв’язки між сюжетами і реальністю та сформовану, самобутню авторку. Саме такий підхід ми спробували реалізувати на виставці – показати цілісність архіву та авторки.
Робота з її архівом – це мандри за горизонт звичного сприйняття світу. Щоденна рутина поглинає наші мрії та фантазії, а роботи Параски Плитки-Горицвіт повертають до цього сміливого світу ідей, де починаєш вірити, що все можливо.»
Катерина Бучацька - співавторка ідеї виставки
«Коли я вперше потрапила до хати Параски Плитки-Горицвіт, одразу з’явилось розуміння, що сталося щось важливе. Це була справжня Зустріч. І от, через 4 роки праці, нарешті, наша команда може розділити з глядачем радість від знайомства з Параскою, котре може статися через всі ті речі і твори, якими ця людина неустанно себе оточувала, даруючи красу.»
Інга Леві - співавторка ідеї виставки
«Влітку 2015-го ми з Максимом Руденком вперше потрапили до хати Параски Плитки-Горицвіт і не змогли залишитись байдужими. Був конкретний момент — в останній день нашого перебування у Криворівні Максим Руденко сказав, озвучивши і мої думки: «Хочеться якось віддячити цьому місцю».
Так почалась історія відкриття фотоархіву Параски Горицвіт.»
Максим Руденко - співавтор ідеї виставки
«На мою думку, Параска Плитка-Горицвіт є втіленням вільної людини. Вона була вільною від соціуму, від тогочасних норм і правил, і не обмежувала себе у пошуках нового: у житті, у собі, у мистецтві. Найточніший образ для розуміння Параски — це політ. А радше, щоденне подолання гравітації, задля того, щоб відірватись від Землі. Політ — це сміливість. Параска вчить нас бути сміливими на шляху пошуку себе.»
Підготував Петро Олар- кінорежисер