Посвята на 33-річчя воїна Тараса .
Пережившому розп’яття війною —
але не зламаному,а воскреслому в світлі своєї сили...
ПЕРЕЖИВШОМУ РОЗПʼЯТТЯ ВІЙНОЮ
Тридцять три —
це вік, коли небо вже нижче до плечей,
а земля відчувається серцем.
Тарасе,
ти виріс там, де гори мовчки навчають
стояти проти вітру,
де світанки пахнуть смерекою
і свободою.
У твоїх руках
завжди було слово —
точне, як постріл правди.
У твоєму серці
завжди жила межа,
за яку не відступають.
Коли темрява прийшла без стуку,
ти не питав, чому.
Ти просто став —
між нею і світлом.
Тридцять три —
це вже не юність,
але ще полум’я.
Це вік, коли чоловік
стає деревом:
корінням — у рідній землі,
кроною — у небі,
а стовбуром — щитом для інших.
Твоя дорога —
не з легких каменів.
Вона зі сталі рішень,
зі снігу безсонних ночей,
із дощу, що не гасить віри.
Ти навчився слухати тишу
перед бурею.
Навчився цінувати світло
там, де його найменше.
Навчився берегти життя —
навіть коли доводиться йти назустріч смерті.
У тридцять три
ти вже знаєш:
справжня сила — не в гучності,
а в стійкості.
Не в гніві,
а в любові до свого.
Нехай твоя весна
ніколи не покине серця.
Нехай вітер буде попутним,
а молитви — сильнішими за кулі.
Нехай дім чекає.
Нехай мир визріває, як колос.
Нехай кожен твій крок
веде до світла.
І сьогодні —
вітання від побратимів,
що знають ціну твого плеча поруч.
Вітання від дружини —
тихої гавані твого серця.
І від сина —
квіту вашої любові,
найвищого дару і нагороди
за те, що ти народився
і є.
Бо тридцять три —
це вік,
коли чоловік стає легендою
ще за життя.
Автор Петро Олар. 2026-03-01. Клайпеда
