Україна - це українці
Підтримати
Підтримати

Петро Олар: Моя рана Ірпінь, знімаю фільм про мить відродження міста в якому жив і хочу жити...

15 Серпня, 2022


Мене там не було коли світові медіа облетіли фото із Бучі і Ірпеня, звільнених від окупантів, на яких свідчення воєнних злоченів проти мирного населення: сотні вбитих людей на вулицях. За словами Генпрокурорки Ірини Венідіктової зараз мова про 410 тіл мирних жителів.Я починаючи з лютого 2022 коли війна впала на голови моїх сусідів, друзів прочитав в соцмережах вірш поета і перекладача Назарія Назарова, то був вірш про трагічні події в Ірпеніі. Я не міг ні писати ні знімати місто і його людей впродовж майже 5 місяців війнв. І ось я разом з художником кіно Юрієм Григоровичем їдемо в Ірпінь... Дявіться з нами нашими очима через обєктив камери.... Але спочатку немов пролог чи
реквієм по невинно убієних в Ірпіні та інших. українських містах і селах:

ПІСНЯ МЕРТВИХ ДІТЕЙ
Тремтіло серце наче зайченя
коли ми утікали з Ірпеня
туман здіймався з лісу і яруг
і спало поле спало все довкруг
спинилось серце і чогось чека
спинився час і більше не втіка
лежить дитина більше не жива
росте із тіла м’ята й кропива
дитина мертва плаче уночі
ніхто не чує мертвого плачі
гойда дитину мати між могил
спи спи дитя бо ми з тобою пил
вогонь тебе уже не обпече
тому схилися на моє плече
тобі страшні вже не насняться сни
бо ми померли в перші дні весни
бо в наше серце тихо крадькома
прокралася зажурлива пітьма
сирени зазвучали угорі
на вулиці погасли ліхтарі
з натуги жили рвалися зі скронь
довкола нас палав їдкий вогонь
над містом пролітав вогнений змій
на містом вив кривавий буревій
із неба знов кривава і гірка
спадала навісна полин-ріка
ви знаєте мою прадавню лють
боги великі демони безлюдь
ви болесті нашлете на нікчем
скараєте негідників мечем
ви знаєте мою прадавню лють
боги великі демони безлюдь
хай спуститься в оселю без дверей
страшного царства підлий ієрей
дощі криваві хай над ними йдуть
ви знаєте мою прадавню лють
хай діти царства голі й без їди
їдять його війни сухі плоди
а в їхніх храмах гірших аніж хлів
ридають хай ікони без голів
ви знаєте мою прадавню лють
боги великі демони безлюдь
3/4 квітня 2022 року.


До цих світлин що ми зробили з Юрієм Григоровичем в Ірпіні є кадри та герої моєї документальної сповіді, але сповіді не про страшну рану, а про ту епоху Відродження в яку повірив я, з розповіді міського Голови Ірпіня Олександра Маркушина, ветерана культурнрго фронту Івана Івановича, що вишив більше 70 портретів та рялків поезій Тараса Шевченка, яуі і захищали його дім в час війни, а також Мати Наталія,яка з сином і донькою знайшли тимчасову безпеку в Литві, а чоловіка прийшлось хоронити разом з побратимами через відеозвязок під розриви снарядів.
Наш фільм буде про мрію, про сонце завтрашнього дня і той портрет героя, що творить у стилі художників епохи відродження кінохудожник Юрій Григорович.

Петро Олар - автор і режисер фільму " Ірпінь, мить відродження"

menuchevron-down linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram