Україна - це українці
Підтримати
Підтримати

Поетичній лист Татові на передову нашої Перемоги

12 Вересня, 2022

Знову померло сьогодні багато
дітей, матерів і батьків.
Знову сьогодні приперлись солдати красти й збирати гріхів.
Кожного ранку дитина не знає
помре її мати, чи ні.
Кожного ранку звучать ці гармати,
котрими вбивають синів.
Бачать всі люди, як тії скотини,
що у кримлеві сидять.
Керують тупими, безгмозлими свинами, що "Za росію" кричать.
Господи Боже, невже ти не бачиш,
як страждає весь люд.
Як гірко плаче вдова над солдатом,
Як гірко сльози течуть.
Коли ж ти зупинишься, деспот ти путін?
Коли ж ти складеш зброю вниз?
Коли ж ти, мерзото, побачиш всю правду, що українці сильні?
Що за свободу боротися будем, хоч у пекельнім вогні.

Цікаво, коли ж ти, іудо, пізнаєш,
як страшно втрачати дитя.
Як страшно дізнатись, про втрату солдата, котрий був коханням життя.
Як страшно за тата, за брата, за сина та доньок в воєннім строю.
Як тяжко молитись і бути готовим
до смерті в пекельнім бою.

Браття мої, любі українці.
Бажаю кожному добра. Нехай "русскій мір" омине стороною
Кожний куточок села.
Нехай зацвіте калина у полі,
нехай заспіває ще птах.
Бо Україна росте й процвітає
ще в многих і многих літах.

menuchevron-down linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram