Автор: Петро Олар
Жанр: поезія, кіноновели, філософська проза (в жанрі поетична неофантастика) Видання друге, «Українська друза»,2026
Про книгу
«Між ударами серця» — це не просто збірка віршів і кіноновел.
Це книга, народжена на межі життя і смерті, там, де тиша між двома ударами серця відкриває людині істину.
У палаті Олександрівської лікарні Києва, після зупинки серця та багатьох операцій, Петро Олар почув весну, що приходила у вікно, і в тій тиші народилися тексти, які стали сповіддю, молитвою, кінопоетикою і роздумом про людську долю.
Ця книга присвячена українським пророкам — живим, мертвим і ненародженим.
Тим, хто творив і творить у біль, у зраду, у війну, у світло.
Тим, кого за життя не визнавали, а після смерті називали геніями.
Слово про автора
Петро Олар пише з того місця, де людина чує власне серце буквально. Він говорить із читачем чесно, без захисту, без маски: про крихкість життя, про чудо виживання,
про відповідальність перед рідною землею, про тягар і велич творчості, про Україну — Матір, що благословляє і прощає. Особливою є метафора миті між ударами серця.
Там — Бог. Там — істина. Там — шанс на нове слово й нове життя.
Структура книги
• Поезії, народжені в лікарняній тиші, але звернені до вселенського.
• Кіноновели, які автор бачив як фільми свого внутрішнього кіно.
• Сценарні ескізи, написані в різні роки, що досі чекають свого режисера.
• Присвяти й роздуми про творчість, про відповідальність митця, про його приречене й прекрасне служіння.
Головні теми
1. Серце як центр життя і творчості
Серце, що зупинялось, але знову починало рух.
Серце, що не просить любові — а лише віддає її.
2. Пророки, невизнані за життя
Поети, митці, безіменні праведники — ті, хто не схилився перед злом.
Їхнє слово звучить у книзі як молитва і як постріл в темряву.
3. Україна як Мати
Велична, болісна, ніжна.
Свята, поранена, незламна.
4. Самотність творця
Тонка, гірка й водночас плодюча.
Творчість як єдина форма виживання.
5. Віра у життя, яке продовжується
Навіть коли лікарняні стіни стискають простір, а світ стає вузьким, як лікарняне вікно.
Автор
Петро Олар — поет, кінорежисер, журналіст, радіо- та теледокументаліст.
Лауреат міжнародних премій, автор численних книг, документальних фільмів, сценаріїв. Людина, яка вміє перетворювати досвід життя на мистецтво.
Особливість другого видання
Перше видання 2008 року розійшлося серед друзів, лікарів, бібліотек.
Друге видання — повернення до себе, до дому, до кореня. Це книга для музею — того єдиного, у рідній хаті автора, де він мріє дописати нові повісті та новели, що стануть класикою кіно.
Для кого ця книга
• Для тих, хто переживає переломний момент.
• Для тих, хто творить і сумнівається.
• Для тих, хто шукає глибини в українському слові.
• Для кожного, хто чує власне серце.
Цитата для представлення
«Між ударами серця нам дана лиш мить, щоб жити.
Лиш мить, щоб любити.
Лиш мить, щоб сказати своє Слово.»
Коротка анотація :
«Між ударами серця» — це поетична й кінематографічна сповідь Петра Олара, написана на межі життя, у тиші лікарняної палати, де кожен удар серця стає нагадуванням про диво існування. У цій збірці — вірші, кіноновели та фрагменти сценарних снів, що народилися між болем і прозрінням, між безсиллям і внутрішньою перемогою. Книга присвячена українським пророкам — живим, мертвим і ненародженим, тим, кого визнають лише після смерті, але чиє слово тримає світло України. Автор говорить про серце як про величний генератор любові, про мить, що відділяє життя від небуття, про Матір-Україну, яка благословляє своїх дітей, навіть коли вони падають. «Між ударами серця» — це книга про творчість, яка рятує, про пам’ять, що не вмирає, і про людину, яка стоїть перед вічністю з відкритим серцем і чистим словом.
ПРЕСРЕЛІЗ
До виходу другого видання книги Петра Олара «Між ударами серця»
Благодійна організація «Українська Друза» оголошує про вихід другого, доповненого видання поетично-кінематографічної книги Петра Олара «Між ударами серця» — твору, що поєднує поезію, кінознамення, автобіографічні сповіді та духовні рефлексії автора, пережиті на межі життя.
У книзі — вірші та кіноновели, народжені у лікарняній палаті Київської Олександрівської лікарні, де автор, переживши клінічну смерть та кілька серцевих операцій, вперше почув «тишину між ударами серця» — простір найбільшої правди та найвищої любові. Це видання присвячене українським пророкам — живим, мертвим і ненародженим, тим, хто своєю творчістю і жертвою освітлює шлях української нації.
«Між ударами серця» — не просто збірка. Це діалог автора з власною душею, з Україною, з тими, хто відходить і тими, хто приходить. Це книга про те, що кожен удар серця — це благословення, а кожна мить між ними — шанс на творення.
Презентація книги відбудеться (на Буковині, починаючи з 15 червня 2026 року) за участі автора, митців і журналістів. Організатори запрошують всіх, кому цінні українське слово, пам’ять і духовна культура.
Можливий Виступ Петра Олара на презентації книги «Між ударами серця»
Дорогі друзі, сьогодні для мене особливий день. Я стою перед вами з книгою, яка народилася не в кабінеті, не під час подорожей, а в тиші лікарняної палати — там, де життя і смерть стоять поруч і мовчки спостерігають за нами. Саме там я вперше по-справжньому почув цю незвичну тишу — між ударами серця.
Колись мені пощастило вижити — так само дивом, як вижив ветеран Юрій Коваленко під Сталінградом, якого куля оминула лише тому, що в одну мить серце було стиснуте. Після моїх операцій у Римі та Києві я зрозумів: кожна секунда — це подарунок. І цей подарунок я спробував перетворити на слово.
Ця книга — про серце, яке не вимагає любові, але завжди віддає. Про людей, яких ми називаємо пророками, але часто чуємо їх лише після того, як вони пішли. Про Україну — нашу Матір, яка благословляє навіть тоді, коли ми помиляємося і падаємо.
Я присвятив книгу українським геніям — мертвим, живим і ненародженим. Тим, кого визнають запізно. Тим, хто сіє світло. Тим, хто творить — навіть у хвилину розпачу.
Це друге видання. Перше давно розійшлося по руках друзів і лікарів. А тепер я хочу, щоб ця книга повернулася у дім, у музей, у моє рідне село — туди, де моє серце навчилося битися.
Мені б хотілося, щоб «Між ударами серця» стало не лише моєю історією. Хай це буде ваша пауза тиші, ваш простір правди, ваша мить, в якій можна знову народитися для творчості, добра і любові.
Дякую всім, хто прийшов.
Дякую тим, хто вірить у силу слова.
І дякую серцю — за ще один удар.
Чудово. Готую для вас повний медіа-кіт, який можна одразу надсилати редакціям, публікувати у соцмережах та використовувати для презентації книги.
Коротка довідка про автора та книгу (для ЗМІ)
Петро Олар — український поет, кінорежисер, журналіст, письменник, автор семи книг та понад п’ятдесяти документальних фільмів. Лауреат міжнародних премій у галузі документалістики, член спілки журналістів України та Міжнародної федерації журналістів. Його роботи відзначені нагородами ЮНЕСКО, UNIKA, Excelsior та міжнародних кінофестивалів Німеччини, Італії, Словаччини, Болгарії.
У творчості Петра Олара поєднуються документальна правда, поетичність та глибока любов до України. Переживши клінічну смерть та кілька серцевих операцій, він повернувся до письма з новим відчуттям — слухати «тишу між ударами серця» і перетворювати її на слово.
«Між ударами серця» — це поетична сповідь, народжена на грані між життям і смертю. У другому виданні автор зібрав вірші й кіноновели, що вийшли за межі літератури й стали духовним щоденником людини, яка пережила неможливе й повернулася, аби сказати правду про любов, біль і Україну.
Книга присвячена українським пророкам — тим, кого визнають запізно, але чиє слово ніколи не тоне в темряві. Це діалог серця та Всесвіту, розмова з Матір’ю-Україною, визнання того, що навіть у найглибшій тиші людина може почути себе.
Ключові теми книги
• Життя й серце на межі фізичного випробування
• Українські пророки, генії та мученики
• Мить між життям і небуттям як простір одкровення
• Любов як трансформаційна сила
• Пам’ять, Батьківщина, духовні корені
• Кіноновели та образність, що переходить у сценарність
• Творчість як спосіб вижити
Формат видання
• Жанр: поезія, кіноновели, авторські роздуми
• Видання: друге, доповнене
• Видавець: Українська Друза
• Рік: 2026
• Обсяг: (можна додати, якщо потрібно)
Цитати з книги (для ЗМІ)
• «Ми можемо жити без багатьох речей, але без серця нема нічого — навіть штучний рай без нього порожній».
• «Люди не знають, що геній розпинає не себе, а їхній дрімливий хрест».
• «Лише мить… Бог отворить. Боготворить, щоб жити».
• «Я присвячую цю книгу українським пророкам — майбутнім, живим і мертвим».
• «Серце не просить любові. Воно її віддає».
Промоцитата автора:
«Ця книга народилася у тиші між ударами серця. У тиші, де людина зустрічає Бога, Україну і саму себе».
Анонс для соцмереж (короткий)
Петро Олар «Між ударами серця» — друге видання
Поезія і кіноновели, написані там, де життя переходить у вічність.
Книга-сповідь, книга-пауза, книга-молитва.
🔹 Присвячена українським пророкам
🔹 Народжена після клінічної смерті
🔹 Написана з любов’ю до України
📅 Презентація: (17 червня бібліотека села Панка)
Анонс для соцмереж (довгий)
Виходить друге видання книги Петра Олара «Між ударами серця» — збірки поезій і кіноновел, створених у тиші лікарняної палати, де кожна секунда — подарунок, а кожен удар серця — диво.
Це книга про життя, яке повернулося. Про Україну, яка благословляє. Про пророків, яких чуємо лише після смерті.
«Між ударами серця» — діалог душі з Всесвітом, відверта сповідь автора і подорож у глибину власних коренів.
Текст для афіші / постера
ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ
ПЕТРА ОЛАРА
«МІЖ УДАРАМИ СЕРЦЯ»
Поезія. Кіноновели. Сповідь.
Книга, народжена між життям і вічністю.
Посвята українським пророкам.
📅 17 червня 2026 року
📍 бібліотека села Панка
🕘 19-00
Авторський виступ, читання, підпис книг.
Промотекст для сайтів та культурних видань:
Вийшло друге видання книги Петра Олара «Між ударами серця» — твору, який поєднує у собі поезію, кінематографічне мислення та особистий досвід автора, що пережив клінічну смерть. У центрі книги — серце як духовний орган, як генератор любові та носій української пам’яті.
Олар присвячує книгу українським пророкам — тим, кого ми часто розуміємо лише після того, як вони перестають з нами говорити.
Це видання — не просто література, це інструмент внутрішнього пробудження.
Текст інтерв’ю з автором
— Петре, коли ви зрозуміли, що ця книга мусить бути написана?
— Усе почалося з тиші лікарняної палати. Я лежав між ударами власного серця й раптом усвідомив, що кожен новий удар — це дозвіл жити ще одну мить. У такій межовості слово стає чесним, як ніколи.
— Про що ця книга у своїй суті?
— Про людину, яка стоїть між життям і небуттям, але обирає рухатися вперед світлом. Це книга про боротьбу, пам’ять і любов. Про серце як про найбільший генератор енергії, який не дозволяє впасти.
— Ви пишете про українських пророків. Хто вони для вас?
— Це ті, кого ми часто помічаємо лише тоді, коли їх уже немає. Але саме вони тримають країну на рівні духу. Їхні слова, їхня жертва — фундамент нашої ідентичності.
— Чи є у книзі особиста історія?
— Кожен рядок — особистий. Я почув у собі голос дитинства, голос дороги, яка вела мене через країни й війни, через творчість і втрати. Ця книга — моє серце, покладене на сторінки.
— Як змінилося ваше бачення життя після написання?
— Я зрозумів, що життя — це не хронологія. Це кілька головних моментів, що світяться. І якщо ми встигли вкласти у них любов — ми вже залишили свій слід.
— Що ви хочете, щоб читач виніс із цієї книги?
— Щоб він побачив: навіть у темряві можна розгледіти світло. Мені хочеться подарувати не просто вірші чи спогади — мені хочеться подарувати стан. Той самий «між ударами серця», коли ми раптом усвідомлюємо, ким є насправді.
Цитати автора для Instagram Stories
1. «Я написав цю книгу на межі тиші — там, де серце говорить голосніше за думки.»
2. «Кожен удар серця — це шанс почати все спочатку.»
3. «Українські пророки — це ті, кого не можна поховати, бо їхнє слово живе довше за тіло.»
4. «Я зрозумів: найбільша мужність — залишатися людиною, навіть коли світ валиться.»
5. «Творчість — це моя форма молитви. Вона повертає до життя.»
6. «Ми всі стоїмо між минулим і майбутнім. І саме в цій миті народжується правда.»
7. «У темряві важливо мати хоча б одне світло. Часто — це власне серце.»
8. «Ця книга — спроба вловити те, що відбувається між двома ударами серця. Там живе вічність.»
Інтерв’ю для газети ЧАС:
— Пане Петре, у чому особливість цієї книги?
— Вона написана у момент, коли життя перетворюється на тонку лінію, а кожен удар серця — на цінність. Ця книга народилася в лікарні, де тиша звучить голосніше за всі слова. Звідти — її відвертість і глибина.
— Ви називаєте її внутрішньою сповіддю. Чому?
— Бо тут немає вигаданого. Є лише те, що приходить у найвищих і найнижчих точках людського досвіду: страх, мужність, спогади, прозріння, любов. Це сповідь людини, яка вчиться не бігти від болю, а слухати його.
— Книга присвячена українським пророкам. Про кого саме йдеться?
— Про всіх, хто говорив правду у темні часи — письменників, журналістів, воїнів, митців, мрійників. Це моє подяка тим, хто тримав українську духовність, навіть коли її хотіли знищити.
— Як ви працювали над текстом?
— Я диктував частину текстів уночі, на диктофон. Іншу — записував на клаптиках паперу, на зворотах лікарняних документів. Це була боротьба не лише за форму, а й за сам факт написання — як фізичний, так і духовний.
— Чи змінила книга ваше ставлення до життя?
— Так. Я почав бачити життя не як шлях, а як серію світлих миттєвостей, що нам подаровані. Найважливіше — встигнути наповнити їх любов’ю й сенсом.
— Яке головне послання ви хочете передати читачеві?
— Що навіть на межі можливостей можна народити світло. Що кожна людина має право на свою правду і на свій голос. І що ми всі живемо між ударами серця — і саме там народжується вічність.
Розширене інтерв’ю з емоційними історіями про створення книги :
— Петре, розкажіть, як почалася історія цієї книги?
— Вона почалася не з планів і не з творчого задуму, а з тиші. З тієї тиші, яку чуєш лише в лікарні, тоді 10 березня 2000 року у ватиканській лікарні Святого духу Ospedale di Santo Spirito in Sassia — один з найдавніших медичних закладів Європи. Його історія розпочинається у 727 році, коли на місці нинішнього комплексу була побудована «Schola Saxonum» — притулок для англосаксонських паломників, які приходили до Риму, зокрема до гробу апостола Петра. Вже коли через місяць я залишав цю лікарню, я знав її відомі та невідомі таємниці, а головне було чудо мого спасіння.
Найвідоміша частина комплексу — Corsia Sistina — величезний зал-палату, створений у пізньому Середньовіччі / епоху Відродження, з довжиною близько 120 метрів, з високими стелями, великою кількістю світла й художнім оформленням: фресками, що розповідають історію лікарні, її милосердя, розвиток. Та толі я ще цього. не знав. Був там, лише монітор, що показує ритм твого життя, і ти вперше розумієш: це не звук, це музика твоєї душі, яка ще бореться. Я лежав і слухав цей ритм — і слова самі приходили. Вони немов просилися на світ. Це був момент, коли ти відчуваєш: якщо не скажеш зараз, можеш не встигнути.
— Чи пам’ятаєте перші рядки?
— Так. Перший текст я написав о четвертій ранку. Не ручкою — пальцем на екрані телефона, бо навіть тримати ручку було важко. Це був короткий вірш про те, що світ існує між двома ударами серця. А між ними ми вміщуємо цілі епохи — і любов, і втрати, і надію.
— У книзі багато образів українських пророків. Як вони увійшли в текст?
— Коли лежиш у лікарні, перед очима з’являються люди, які тебе формували. Я бачив в уяві українських письменників, журналістів, добровольців, священників, тих, хто ніс правду, навіть коли її забороняли. Я згадав, як у 1990-х знімав «Сталкера Чорнобильської зони», як зустрічав людей, які були світлом у найтемніших місцях. Вони всі повернулися до мене — як голоси, що підтримують.
— Яка з історій створення книги найближча вашому серцю?
— Мабуть, ніч, коли я зрозумів, що хочу жити. Не просто існувати, а жити. До мене зайшла медсестра, поставила воду й сказала: «Ви сьогодні дихаєте інакше». І я зрозумів: так, я дихаю, бо мушу дописати цю історію. Бо ці слова — не лише мої. Вони про всіх нас.
— Що виявилося найскладнішим?
— Перестати боятися чесності. У моменти слабкості ми найвідвертіші, але й найуразливіші. Я мусив дозволити собі бути слабким у цій книзі, щоб бути сильним у житті.
— А що було найбільшою радістю?
— Коли я вперше прочитав написане вголос. Це було маленьке внутрішнє свято. Я зрозумів, що книга — це не про смерть. Це про повернення до життя, про вдячність, про вибір світла.
— Тоді про головне: для кого ця книга?
— Для тих, хто пережив біль, але не зламався. Для тих, хто пам’ятає своїх пророків і своїх близьких. Для тих, хто вірить, що слово може бути ліками. І для тих, хто хоче почути власне серце — по-справжньому.
— Що хотіли б сказати читачам?
— Бережіть свої серця. Вони тримають більше світла, ніж ми уявляємо. І не бійтеся бути живими — навіть коли це боляче. Бо справжнє життя завжди народжується між ударами серця.
Ваш, Петро Олар. Сьогодні з ІСПАНІЇ, але скоро буду вдома…
