Сергій Чаплигін: Філософсько-економічні шкіци.

17 Грудня, 2024  

Коли ми говоримо про вітчизняну економіку і незалежність країни виникає якийсь когнітивний дисонанс.
Що важливіше - національний суверенітет чи економічний розвиток?
Чомусь ми забуваємо, що в міжнародних відносинах економічний дискурс розглядається як одна зі стратегій домінації.
А це тому, що ми з 90-х років минулого століття штучно поставлені перед вибором: або планова соціалістична економіка, або ринкова модель лібералізму. Тertium non datur.
Ніхто навіть і не прагне об'єктивно викласти весь спектр існуючих економічних вчень та прямків (навіть тих же Т. Веблена, Дж. Кейнса, Дж. Гелбрейта) з метою того аби суспільство могло свідомо і обґрунтовано зробити свій історичний вибір.
Хотілося би поговорити про економіку, розглядаючи її як один з вимірів соціально-географічної реальності.
Тут загальними авторитетами є Фрідріх Ліст та Шарль де Сісмонді, які сформулювали основні положення «залежної економіки», де вона є важливим, суттєвим, але аж ніяк не головним аспектом соціально-політичної реальності, лише одним з факторів поряд з іншими та має залежний, похідний характер в порівнянні з іншими реальностями.
Почнемо з Фрідріха Ліста та універсальність його економічних закономірностей про які не треба забувати і сьогодні.
Німецький економіст Фрідріх Ліст (Daniel Friedrich List, 1789 – 1846 рр.), займаючись економічним розвитком Німеччини та розмірковуючи над тим, який ефект підйому економіки дають вільні ринкові відносини, зауважив певні закономірності.
Суть цих закономірності полягає в наступному.
1. Повсюдне і тотальне встановлення принципу вільної торгівлі, максимальне зниження мита та повна ринкова лібералізація на практиці посилює тільки ту державу, яка давно і успішно йде по ринковому шляху.
2. При цьому, економічно і політично послаблюється та держава, яка має іншу економічну історію, де внутрішній ринок знаходиться ще в зародковому стані.
3. Існує необхідність зіставлення ринкової моделі з конкретними історичними обставинами, перевівши проблематику з абстракцій наукової сфери в область конкретної політики.
Ліст помістивши ліберальну теорію в конкретний історичний і національний контекст прийшов до найважливішого висновку:
1. Ринок - це інструмент, який функціонує за принципом збагачення багатого і розорення бідного, посилення сильного і ослаблення слабкого.
2. Всупереч претензіям на універсальність, ліберальна теорія насправді аж ніяк не така вже наукова і безстороння.
Вчення Ліста, викладене в його праці «Національна система політичної економії» (1841 р.), отримало назву «економічного націоналізму». В поєднанні з політикою канцлера Отто фон Бісмарка, воно дозволило аграрній та політично роз’єднаній Німеччині за дуже короткий період стати однією найрозвинутіших та наймогутніших держав світу.
Хоча Ліст мав на увазі слаборозвинену, напівфеодальну Німеччину, яка прийняла норми ринкової торгівлі, з другої половини XIX століття його вчення було сприйняте іншими країнами, як конкретна програма дій. Після Другої світової війни вчення Ліста взяла «на озброєння» Японія. В основі сучасної економічної могутності Китаю також лежить концепція Ліста щодо захисту національної економіки перед сильними міжнародними гравцями.
Таким чином «Національну систему політичної економії» можна вважати підручником для націй, що прагнуть модернізувати свою економіку.
Цікаво, що сенс доктрини Дж. Кейнса зводиться приблизно до тієї ж самої концепції - його теорія «економічної інсуляції» так само ставить на чільне місце не абстрактну доктрину «свободи ринку», а на стратегічні інтереси держави та орієнтацію на суверенітет.
Продовження буде…
Запрошую на лекцію, всупереч забороні "Могилянці", яка відбудеться 18 грудня.
Реєстрація
https://docs.google.com/.../1FAIpQLSd4.../viewform...

magnifiermenuchevron-down linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram