17 жовтня 1936 року в селі Теліжинцях Київської області народився Іван Драч – поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний та громадський діяч, Герой України, людина, яка вплинула на українську літературу та політику. Творчість Івана Драча має глибокі національні корені, в основі його світогляду – переконання, що український народ зможе утвердитися на шляху до майбутнього лише за умови збереження та розвитку своєї самобутності, насамперед української мови й національної духовності. Особливо виразно ці погляди проявилися у збірці літературно-критичних статей «Духовний меч» (1983) та у сценаріях до художніх кінофільмів «Криниця для спраглих», «Камінний хрест», «Пропала грамота».
У 1957 році Іван Драч вступив на філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, з якого був відрахований 1961 року через творчі та політичні погляди. Він відновився на заочне відділення, а 1964 року закінчив Вищі сценарні курси Держкіно СРСР у Москві.
Свій творчий шлях Іван Драч розпочав у період хрущовської відлиги. Письменницький дебют юнака припав на 1961 рік, коли в київській «Літературній газеті» зʼявилася друком його поема-трагедія «Ніж у сонці». Іван Драч працював у сценарному відділі Київської кіностудії ім. О. Довженка. В 1962 році світ побачила перша збірка поета «Соняшник», тоді ж він вступив до Спілки письменників України.
В 1965 році на показі фільму «Тіні забутих предків» Іван Драч долучився до протесту проти увʼязнення дисидентів. Проте за рік подав у партком пояснювальну записку, в якій каявся у своїх зв’язках із учасниками дисидентського руху. З початком горбачовської перебудови поет відновив контакти з дисидентами. На І зʼїзді Народного Руху України за перебудову, який відбувся 7–10 вересня 1989 року, Івана Драча обрали головою партії: з 1109 делегатів – 38 голосів «проти», 15 «утрималися». Обирався Народним депутатом України І–IV скликань. Із 1999 року – член комітету Національної премії України ім. Т. Шевченка. У 2000–2002 роках обіймав посаду Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України.
Вранці 19 червня 2018-го 81-річний Іван Драч закінчив свій земний шлях у лікарні Феофанії. Поет заповів поховати його в рідному селі Теліжинцях поруч із могилою сина Максима.
А він і сьогодні в моїх очах живий і навіть таке акединамічне нагадування про 85 річний ювілей поета і те що щиро і по людськи відзначали його в Бучацькій гімназії видно з цих світлин що зявились в інтернеті , діти читали вірші а це найвища шана поета.
Діти написали: Іван Федорович Драч – український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Перший голова Народного Руху України
«Художнику-немає скутих норм. Він-норма сам, він сам у своєму стилі»
Іван Драч
І.Ф.Драч народився 17 жовтня 1936 року у с. Теліженці Тетіївського району на Київщині .У 1951 році у районній газеті був надрукований його перший вірш . Потім появились і другі поетичні книги: «Балада буднів», «Корінь і крона», «Київське небо», «Сонячний фенікс», « Американський зошит». «Шабля і хустка» та інші.
Після закінчення Тетіївської середньої школи Драч викладав російську мову та літературу в семиріччі сусіднього села Дзвінячого. Служив у армії і у віці, коли інші закінчують університет, вступив на перший курс філологічного факультету Київського університету, але навчання не закінчив, був виключений під тиском каральних органів. Влаштувався на роботу в «Літературну Україну». Закінчив дворічні Вищі сценарні курси в Москві, працював сценаристом на кіностудії художніх фільмів ім. О.Довженка, потім у редакції журналу «Вітчизна».
Цікавою видається уже перша збірка поета «Соняшник», в якій оспівувалась доля звичайної людини.
Гостро і напружено сприймає поет наше державотворче незавершення , бо і сам стільки сил і почуттів вклав на вимощування дороги до Храму незалежності, та щось не те і не так робили, коли ніяк не можемо завершити будівлю.
Без поетичного пера І.Драча важко уявити поетичне кіно. Він написав сценарії до прекрасних фільмів «Криниця для спраглих», «Камінний хрест», «Іду до тебе», «Пропала грамота».
У своїх поезіях він такий різний, багатовимірний, непередбачуваний, то, емоційно ніжний, душевно чутливий до жінки, до природи, а інколи – занято усамітнений, вразливий до глибини душі.
Його поезії відомі в перекладах на російську, білоруську, латинську, молдавську, польську, чеську. німецьку та інші мови.
З цієї нагоди у бібліотеці розгорнуто книжкову виставку
