Україна - це українці
Підтримати
Підтримати

Шануйно наших близьких поки вони живі..., сказала поетеса з Буковини Анна Дущак

3 Листопада, 2021

На радіо Українська хвиля з Європи було в останій час багато сумних новин, співчутів родинам друзів, а сьогодні друкуємо співчуття і наш сум що помер батько поета... Так відійшов за межу вічності Юрій з Карпат, що надихнув навіть своїм відходом на вірш поета Володимира Тимчука. Він сказав у "Словодієм" ·
Інеєм вкрилася ще зелена трава.
Сизим туманом просякло пурпурове небо.
В мерехтінні свічі загусли слова...
Тату, як далі без тебе?
Змінилося все, лише капелюх
Чорний — любив ти його — обличчя побіч
Не змінився ніскілечки — в спомині з вух
Він злітав, як за руку тримався ще я... Сонце в гробі
Зустрічаєш і голови хризантем
Осяюють жаром холодну кімнату.
Я втікаю у рань, і обабіч — подяка і щем.
...Але все ж як без тебе, тату?
Ясіня. 2.ХІ.2021,


Ми не знаєм скільки віршів, повістей із життя наших близьких залишились у спадок внукам, та мабуть у всіх так ведеться, що коли ми діти при батьках то навіть і в дорослому віці є неслухняні, а залишаємо все добре на колись. Та у момент коли стаємо сиротами розуміємо ,що колись вже не буде. Є та мить коли настає інший вимір, і все що міг сказати для вас через наше радіо син, поет Володимир є в цих скромних рядках:
Сьогодні звершив свої земні літа наш тато Юрій, син Юрія (та Олени) сина Івана (та Марії) з шанованих родів гуцульської землі — Тимчуків, а також Теміцьких, Кабалюків й інших.

Побачивши білий світ поміж гір у листопаді, як тільки стихли артилерійські канонади та прицільно-неприцільні бомбометання ІІ світової війни, коли 138 стрілкова армія та інші з'єднання поливали свинцем неприступну лінію Арпада, він батьками був записаний з іншою датою — 1 січня 1945 року.
3,5 роки строкової служби на Уралі; скерування на навчання до військового училища; навчання в інституті у Лєнінграді та Мінську задля здобуття фаху інженера-технолога у царині легкої промисловості залишали неабиякий слід у його долі.
Проте любов до рідного краю, до цілющого лісу, до безкрайого простору гір не покидали його ніколи.
Повернення до Ясіня у 1973 році принесло йому професійну реалізацію на новенькій фабриці штучного хутра
та НАС: його родину.
Перехід від партійно-планової економіки до ініціативно-ринкової залишив його без роботи, змусив вдатися до трудової міграції за кордон і, зрештою, позбавив адекватної пенсії (враховуючи його трудовий стаж 40 років і займані у розквіті сил високі посади).
Та все ж він зумів бути для нас найкращим батьком, опорою і прикладом,любив нас і маму своїм великим чоловічим
серцем,побудував будинок у найважчі роки. Робив усе, що тільки міг...А ще тато дуже любив наш невеликий сад із яблунь, сливок, груш. Особливо любив персики (саджанці везли з київського ботсаду).
Пам'ятаю, коли ми дітьми мешкали у єдиній на гірське село "хрущівці", батько кілька весен підряд брав нас разом садити перед вікнами калину, липу, бук, дуб.

У добру пам'ять про батька ми хочемо на невеличкій ділянці громадського простору в Ясінях наступного 2022 року висадити цінні породи дерев, щоб цей скверик був місцем затишку і відпочинку для мандрівника і місцевого жителя, які з любов'ю повертаються сюди знову і знову.
У смутку,Володимир, Віталій, Наталія Мама Олена та усі близькі

РS. Матеріали-спостереження батькового однодумця Сергія Лащенка для «Кримської світлиці» про зустрічі і спілкування:
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article...

PPS: дорогі друзі та рідні,похорон відбудеться 3 листопада о 12:00.
Замість вінків і квітів пам'яті просимо вас долучитися до облаштування скверу в Ясінях.Для цього ми відкриваємо окремий рахунок у банку (4149 6293 3099 4260, приват.

Україна - це українці
Ми у європейських країнах - це великий резерв для піднесення України в світі і дієва дапомога діаспорі дистанційно бути в українському середовищі.
Підтримати
© Copyright 2021 - All Rights Reserved
menuchevron-down linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram