Діалог на “Українській хвилі з Європи”
Війна має багато фронтів. Один — там, де гуде артилерія. Інший — у стрічці новин, у чатах, у кухонних розмовах. Там, де слово може стати кулею, а чутка — мінним полем.
Саме про це — розмова на Радіо “Українська хвиля з Європи” між журналістом Петром Оларом і Надією з Чернівців.
Содом, Дубай і апокаліпсис 2026
Почну з метафори: — Світ колись уже проходив через моральну катастрофу. Згадайте Книга Буття — Содом і Гоморру. Міста, які згоріли не лише від вогню, а від власного розкладу.
Та Надія почула це по-своєму: ось цитата яку написала мені Надія, Я не вірю в цю всю маячню. От 2000 років тому якийсь хворий на голову чоловік написав чи переписав біблію і тепер йде за сценарієм. І сама головне, що тут знецінюється жінка і скільки мільйонів людей було вбито, щоб це зараз було . Хоча це чоловіки трутні і мають служити жінці . Жінка керувати має. Як в природі земля є і в загальному в природі головна самка. А в нас вказано , що Єва зʼявилася від ребра Адама . Вона має бути покірна , народжувати і обслуговувати чоловік. Хоча не говорять, що типу Бог створив в один день чоловіка і жінку. Перша жінка Адама була Ліліт. І це забрали . Поки люди не прокинуться від цього писання , то добра не буде на землі . Найщасливіша країна Фінляндія бо там керують жінки , а не хворі на голову чоловіки. Які хотять самі не знають чого .У її інформаційному полі вже давно циркулюють апокаліптичні ролики з гучними заголовками:“Содом і Гоморра — 2026. Невідомий Дубай.” Змонтовані кадри хмарочосів, штучний вогонь, фрази про “кару з неба”. Фейкова логіка проста: світ гниє, Україну знищують, усе — сценарій, написаний давно. Страху потрібні образи. І вони є.
“Наших військових продають на органи”
У розмові враз з’являється ще страшніший мотив.— Зараз черга на органи два тижні. Наших військових розбирають, — каже Надія.Це типовий воєнний фейк, який кочує соцмережами ще з 2014 року. У різних версіях він звучить так:
• “Таємні холодильники в Польщі”.
• “Мобілізованих відправляють не на фронт, а в Європу на органи”.
• “ЄС фінансує війну, щоб отримати донорів”.
Жодного підтвердженого судового вироку. Жодного офіційного розслідування з доведеними фактами. Але страх живе не доказами — він живе повторенням.
Я стараюсь Надії відповісти спокійно: — Дайте конкретну родину. Я надрукую. Світ має знати правду. Але правда — це факт, а не відео з телеграм-каналу без адреси і прізвищ. Пауза, розмова на цю тему завершена…
“Кримінал за коментар”
Ще один сюжет, який Надія сприймає як реальність:— Новий закон, як у Росії. За коментар — кримінальна відповідальність. У соцмережах це виглядає так: скріншоти без номерів законопроєктів, гучні фрази “Україна стала як Росія”, уривки з контексту. Страх тут працює через асоціацію: якщо “як у Росії”, значить — тотальна тиранія. Але маніпуляція часто полягає в підміні: мова може йти про відповідальність за колабораціонізм, за поширення даних про військові об’єкти, за пряму роботу на ворога — але це подається як “заборона думати”.
“Кадирівці в ТЦК”
— У нас кадирівці в ТЦК, — каже Надія. Це ще один образ з фабрики страху:
анонімні відео з криками, вирвані з контексту ролики, підписані як “чеченці ловлять українців”. Мета проста — знеособити державу, перетворити її на монстра. Коли держава стає монстром у свідомості людини, вона перестає бути “своєю”.
Війна матері і війна громадянина
— Моєму сину 22. Чому я маю його віддавати? — питає Надія. У цьому немає фейку. Є біль. Материнський страх — найсильніший аргумент будь-якої пропаганди.
Важко відповісти матері але стараюсь знайти слова і продовжуємо діалог: — Я в 73 роки їжджу на фронт. Допомагаю чим можу, знімаю і пишу павду. Народ починається з мене. Я розумію що тут стикаються дві правди. Правда страху і правда відповідальності.
“Вас приберуть”
Надія переконана:— Як тільки ви щось зробите — вас приберуть. Це кульмінація психології залякування. Людина починає вірити, що будь-яка дія приречена.Саме цього — повернення до стану безсилля — століттями домагався московський імперський наратив: “Маленька людина нічого не вирішує.” “Краще мовчати.”
“Все вирішено за вас.”
Реальність проти паніки
Я вирішив говорити про конкретне: Ось приклад за який відповідаю бо ним живу останніх 6 місяців. Вдалось мені написати від Міжнародного благодійного фонду «Українська дуза» , який я заснував ще в 2019 році для творчих цілей, написав проект реабілітації воїнів і виграв грант з Канади, Так за три місяці ми розширили реабілітаційне відділення у Сторожинці до 30 ліжок стаціонару та обладнали сучасним обладненням на 50-70 пацієнтів амбулаторного прийому щоденно. Але постала інша поблема кадрів та навчання спеціалістів. Вже з 15 березня починаємо курси з підготовки фахівців для ветеранів, клінічних психологів, а ще знайшли перспективу відкрити філію німецького протезного виробництва. Це не гучно для піару чи слави, бо є це — реальність.
До речі ви знаєте, як працює страх ?
Страх — це не просто емоція. Це інструмент.
1. Створити шокуючу історію.
2. Додати деталь (“два тижні черга на органи”).
3. Послатися на “знайомих”.
4. Повторювати.
І ось уже країна бачиться не як держава, що бореться, а як чорна діра. Це мої думки після розмови з чернівчанкою, можливо її імʼя не є в реальності Надія чи Віра, але вона є, і має телефон і голос, та чомусь мовчить тільки жаліється вд імені народу… Надія — не ворог. Вона — людина, яка живе у вирі тривожних повідомлень.А я для неї — ідеаліст у “рожевих окулярах”. Надія не зрозуміла шо я більше 50 років у професії журналіста, і знаю ціну слову. Між нами — інформаційний фронт. Ворог хоче повернути нас у вчора: у страх, у взаємну ненависть, у переконання, що “все пропало”. Але народ починається з конкретної людини, яка питає: “Де факт?” “Хто відповідає?”
“Що я можу зробити?”
Страх — як вогонь у сухій траві. Його легко роздмухати.
Та якщо є люди, які не бояться перевіряти й діяти, — він не спалить країну.
Автори: Джуліо де Ніколаїс д'Аффлітто, та
Петро Олар – журналіст радіо Українська хвиля з Європи…
