Кожного ранку у старому центрі Вільнюса відбувається церемонія, яка видається цілковито абсурдним шаманством, інсценізованим військовим балетом. Цілий взвод (три відділення, по-нашому чота, тридцять вояків) артистично обмундированих піхотинців, летунів і матросів піднімають три національних прапори на трьох щоглах. Химера всієї цієї державної операції полягає в тому, що кожного дня парадні вояки піднімають новий прапор. Тобто спочатку церемонійно спускають ті, що були підняті вчора. Потім їх відщіпають, далі – чудесний балетний алгоритм – акуратно складають, для цього потрібно четверо гвардійців, натомість розкладають новий, щойно принесений, прищіпають до шнурка, піднімають під супровід військових барабанів. Кожного дня, отже, нові, свіжі, чисті, інші прапори. Кожен прапор – як день. Кожен день – як прапор. Той, що стоїть на землі, може бути переконаним, що для всієї цієї ритуальності досить мати тільки два комплекти стягів. Натомість уява, притиснена до неба, вимальовує таємну державну скарбницю-пивницю з регуляцією режимів температури, вологості, тиску і освітлення, з довгими стелажами, на яких у хронологічному порядку поскладані усі прапори за усі дні литовської незалежності. Шовковий щоденник країни льону, в якому обсяг незаповнених сторінок ніким не обмежений і нікому не відомий.
Підготував Петро Олар
