УКРАЇНА, ЯКУ ПАМʼЯТАЄМО І В ЯКУ ТРЕБА ПОВЕРТАТИСЬ: медитація для роздумів.

УКРАЇНА, ЯКУ ПАМ’ЯТАЄМО І В ЯКУ ТРЕБА ПОВЕРТАТИСЬ медитація для роздумів. ( авторський віртуальний політ серця )
Є Україна, яку ми пам’ятаємо —
тиха, як мамина хата на світанку,
де двері скриплять не від часу,
а від того, що чекають.
Є Україна — у запаху хліба,
що ще гарячий у пам’яті долонь.
У криниці, де вода глибша за роки,
і чистіша за наші втрати.
Є Україна — у голосі поля,
що говорить колосом до неба,
у стежці, яка знає наші імена
навіть тоді, коли ми їх забуваємо.
Ми носимо її з собою —
у валізах без адрес,
у квитках без повернення,
у мовчанні між словами чужих мов.
Але є інша Україна —
та, в яку треба повертатись.
Не лише ногами —
серцем.
Не лише після війни —
після страху.
Не лише додому —
до себе.
Вона чекає не героїв,
а живих.
Не переможців,
а тих, хто пам’ятає світло.
Вона чекає тих,
хто не забув запах дощу на чорноземі,
смак слова “разом”,
і тишу, в якій росте надія.
Повернення починається не з дороги —
а з рішення.
І, можливо, саме зараз
десь у глибині душі
ти вже зробив перший крок.
Бо Україна —
це не тільки місце.
Це напрямок.
І вона завжди
дивиться нам назустріч. 🇺🇦✨

Петро Олар кінорежисер 2026-03-25. Malaga (Ispanija)