900 років тому Русь мала зі сходу надокучливого сусіда – половців. Вони, на відміну від нинішнього кремлівського скаженого, не прагнули «денацифікувати» мешканців Києва, Переяслава чи Прилук, але були ласими поживитись їхніми статками. Впродовж двох століть руські дружини давали відсіч захланним сусідам. Спершу половцям вдавалося перемагати Русь. У тому числі й через те, що користались розбратом і суперечками князів. Та ситуація змінилась, коли боротьбу з нападниками очолив князь Володимир, якого пізніше назвали Мономахом. На самому початку ХІІ століття він правив у Переяславі – князівстві, що першим зустрічало ворогів зі сходу.
Володимир Мономах усвідомив, що ворога може здолати лише рішучість. Обороняючись, перемоги не здобудеш. Завдяки його зусиллям руські князівства від оборони перейшли до наступу. Щоправда, Володимиру доводилось долати спротив представників тогочасної еліти, які не палко бажали взимку чи ранньою весною рушати у холодні степи. Своє небажання вони прикривали, нібито, турботою про селян. Мовляв, як це відривати господарів-смердів від підготовки до посівної («від ріллі»). На що Володимир відповідав: «Та се дивно мені, брате, що смердів ви жалієте і їхніх коней, а про се не думаючи, що на весну стане смерд отой орати конем тим, а половчин, приїхавши, ударить смерда стрілою і забере коня того, і жону його, і дітей його, і стодолу його запалить. То про се чому ви не думаєте?». Кілька блискучих походів у степ у 1103-му, 1105-му й 1107 роках продемонстрували силу Русі. Вирішальним став березень 1111 року.
Руське військо, яке очолювали князі київський Святополк та переяславський Володимир Мономах, вирушило у степ наприкінці лютого з Переяслава. На початку березня на річці Хорол залишили сани. Дісталися Сіверського Дінця. 21 березня їм здалося місто Шарукань, через два дні було спалене ще одне половецьке місто Сугров. Тим часом половецькі хани збирали сили. 24 березня вони спробували зупинити просування князівських військ. Та після запеклої сутички змушені були відступити. Вирішальна битва відбулась 27 березня біля річки Сальниця. Половецькі сили переважали чисельністю. «І тьмою тьмущою вони й обступили полки руськії», – пише літопис. Битва розпочалась рішучою атакою половцями київських полків Святополка.
«Як грім ударив, коли вони обидва зіткнулися чолами, і битва була люта межи ними, і падали (вої) з обох (сторін)», – писав про битву літописець. Половці потіснили киян. Але атака з флангів на чолі з Володимиром Мономахом змінила ситуацію на полі бою. Половці не витримали натиску дружинників і почали відступати. Відступ перетворився на втечу. Наші предки були безжальними до ворогів. «І падали половці перед військом Володимировим», – додає літописець. Після цієї поразки кочівники надовго втратили сили та бажання нападати на Русь. Частина половців відкочувала на Кавказ, якомога далі від страшних відтоді для них русів Києва, Чернігова і Переяслава.
Джерело: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/rosiysko-ukrayinska-viyna-istorychnyy-kontekst/ukrayinski-peremogy-14-istoriy-uspihu
#переможемо #російсько_українська_війна #Російська_Імперія #КінецьРФ #Кінець_Росії
