Україна - це українці
Підтримати
Підтримати

В ПАМ'ЯТЬ ПРО АВТОРА СЛІВ ДО ПІСНІ «ЕМІГРАНТИ»

14 Квітня, 2021

В ПАМ'ЯТЬ ПРО АВТОРА СЛІВ ДО ПІСНІ «ЕМІГРАНТИ»

Отже, Юрко Терещенко – поет, що писав вірші, сидячи в гуртожитку на кришці унітазу, бо в одній (єдиній) кімнаті його житла метушилися Лєна з дітьми і її бабуся. Кухня поєднувалася з коридорчиком на три метри. Одного разу ми були у них в гостях. Почаркували, поспівали і пішли купувати постільну білизну для їхньої сім’ї. Це був травень. Через місяць мав народитися Михась. Набряклі ноги і величезний живіт стримували мою ексклюзивну ходу: «від бедра»,-- я ледве подолала сходи на другий поверх універмагу. Оптимістка Лєна набирала сього-того, а тоді, глянувши на мене, категорично сказала: поміряй той халат. Надворі спека, а тобі треба в чомусь добути, поки «схуднеш».
-Ой ні, в мене не вистачить грошей.
-То ж я беру все в «розстрочку», додамо туди і твій халат.
Все життя я пам’ятаю той Лєнин подарунок, а де тепер Лєна, не знаю. Востаннє бачилася з нею на могилі її чоловіка – Юри Терещенка. Ні, ще один раз, коли ми йшли на концерт у філармонію – там якийсь ансамбль мав співати пісню на слова Юрія Терещенка (а на музику, звісно, Юрія Пересунька). Беззуба Лєна у босоніжках (це була осінь) і рваних колготах (на щастя, у мене знайшлися цілі) фарбувала губи яскравою помадою, дивилася на себе у дзеркало в нашому коридорі і промовляла: «Красота – ето страшная сіла»… Вона справді була красивою. Колись…
Коли помер Юрій Вікторович, нас не було у Києві. Ми були до того. Купували якусь ікру, ліки, передавали гроші на лікарів. Те все було на марне. Очевидно, на марне. Але завжди залишається хоч сота, хоч тисячна частка надії – і ти перестаєш мислити раціонально. Юра помер. Зате за два роки до його смерті ми встигли побувати у його батьківській (його батьків) хаті в селі Камені. Ці камені над озером заохотили б і мене до рибалки – останнім часом Юра днями сидів там з вудочкою, а в той час подвір’я заростало лопухами і кропивою. Сусіди прочули, що мають бути гості з Києва, і прокосили тунель до туалету. Все зробила сусідка Оля: і доріжку прокосила, і пиріжків напекла і молока принесла: Юра – він же якийсь такий безпорадний. Завжди сам, завжди з вудкою і на велосипеді Лєна сюди приїжджала дуже рідко . Хто хоче їхати у свекрушин двір?
Юра знав, що ми приїдемо, наловив цілий казан риби. Ми привезли програвач і вставили туди касету з Юриними піснями. З ближніх хат підійшла публіка. Це був творчий вечір нашого товариша. Сусіди були подивовані. Оце наш Юрко? В якого подвір’я не метене, город не саджений, яблуні в бур’янах? Так. Цей скромний,тихий, невеликий на зріст чоловік мав потужне серце, яке могло обігріти цілий світ, якби хоч хтось відчинив йому хоч маленьку хвіртку у той світ. Наступного ранку чи не все село прийшло проводжати нас, друзів їхнього поета. Відтепер їхнє село на каменях, обліплене вишнями, встелене огірками, буде піднесене як поетична колиска одного з них: простого, непримітного, такого, як вони. На прощання ми ввімкнули програвач: «Бачу я, що ти не прийдеш більш ніколи…» -- перша , ще студентська пісня двох Юрків (Терещенка і Пересунька). Ми їхали і наспівували: «Хтось навіки вкрав у нас святий вогонь…» .
Дев’яності і нульові були величезним випробуванням. Усілякі спритники: червоні директори, комсомольці, бандити, рекетири, партійці хапали все, до чого дотягувалися руки, відкинувши комуністичну мантру про «світле майбутнє». Хатинки, будинки, котеджі, вілли, замки, яхти і літаки… З іншого боку -- професори біля метро з цигарками на продаж, вчителі за прилавками на базарах, «кравчучки» у пошарпаних залізничних вагонах, безхатьки біля смітників, пенсіонери без пенсій, робітники без роботи … Юра Терещенко тоді писав про усе це. Писав вірші без надії колись їх опублікувати . Тоді й народилася пісня про емігрантів. І зараз вона звучить, як знак епохи, що минає. Чи минула. Сподіваємось.
(Із щоденника Галини Пересунько. 2020-21 р.р.)

Україна - це українці
Ми у європейських країнах - це великий резерв для піднесення України в світі і дієва дапомога діаспорі дистанційно бути в українському середовищі.
Підтримати
© Copyright 2021 - All Rights Reserved
menuchevron-down linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram