Останній текст – про В.В.Путіна – Валерії Іллінічни Новодворської, невинноубієнної борчині за правду, мир і справедливість, Народини в Засвітті якої відзначаємо цими днями /17 травня/:
📖
«Садист. Параноїчний психопат з маренням величі та надцінними ідеями. Патологічний брехун. Самооцінка неадекватна. Інтелект низький. Його особистість стрімко деградує.
Живе в паралельному світі, відірваний від дійсності, зовсім не стикається з реальністю. Він її не розуміє. Як живуть люди, як відчувають, про що мріють, чому страждають – моральний ідіот не може навіть цього уявити. Та й не хоче.
Створивши навколо себе штучний, наглухо запаяний світ, де повільно, роками варився в казані власної брехні та печерних забобонів, він остаточно втратив розум.
Але не совість, совісті там ніколи не було. Так, він не здатний до співчуття і співчуття, але при цьому сам є дуже вразливим і недовірливим.
Він не здатний любити.
Дуже уразливий і мстивий, напевно, вся неповноцінність і бажання поквитатися, заподіяти якнайбільше страждань усім, до кого дотягнеться, виростають з дитинства, де він був зачмореним, безхребетним і безталанним заморишем на побігеньках.
Боягузливий і спритний. Вічна боягузливість породила в ньому надмірну, найчастіше безглузду жорстокість у вчинках і неймовірну, жахливу цинічність.
Його погляд на світ – погляд злобного мікроба з пробірки. Його мислення пропорційне масштабу особистості. Думає він вузько, шаблонно, установками та гаслами. Судження про навколишній світ і людей кустарні та обмежені.
Як і будь-який тиран схильний до містифікацій, сакральних смислів, символізму. При цьому страшно закомплексований, відчужений, замкнутий та емоційно бідний.
Компенсує свою неповноцінність у всіх сферах життя за рахунок придушення та знищення людей.
Його система цінностей купірована, звужена до примітивної формули «свій-чужий», і є набором ідеологічних кліше: Росія – über alles, Захід – вороги і чужинці; народ Росії – потенційно небезпечна худоба, яку потрібно тримати у вузді, періодично дражнячи пряником національної винятковості; влада – доля обраних, сенс влади – у ній самій та особистому збагаченні.
Втім, останнє давно перестало відігравати якусь роль і на перший план вийшли маніакальні ідеї гегемона імперії на Землі за будь-яку ціну та будь-якими засобами.
Махровий вигодовуваниш сталінських часів із психологією вертухая та рядового ката.
Сірий у всьому, безликий, дріб'язковий. Увібрав у себе все глумливе людиноненависництво конторської породи.
Абсолютно безпринципний. Не має жодних усталених, моральних понять, крім зонівських.
Всередині нього ховається забитий підліток, а зовні намагається тримати маску брутального, дотепного, свого в дошку мужика.
Словниковий запас у нього скупий, лексика рясніє вульгарними прислів'ями та кримінальним, міліцейським жаргоном.
Йому дуже важлива думка про нього збоку, тому схильний до позерства та убогого, анекдотичного мачізму, як і всі закомплексовані люди. Виходить завжди безглуздо і жалюгідно.
Видно, що це просто натягнута личина, а під нею ще одна, а потім ще й так до самого дна, де в булькаючій, чорній, смердючій і огидній жижі, обхопивши рученятами коліна, що трясуться, сидить якийсь жовчний, забитий карлик.
Політик він бездарний і нікчемний, тому що дивиться тільки в минуле і боїться будь-яких змін, як погрози своїй владі.
І головне – він не знає, що таке зміни, він не розуміє цього.
Політично безплідний, бо одержимий своєю безмежною владою.
Хтось ще й досі намагається копатися у його душі, щоб щось там зрозуміти.
А її там нема. Просто нема. Там всередині одне велике нічого.
І коли абсолютна нікчемність у плоті одержує до рук необмежену владу з червоною кнопкою, то виходить те, що ми бачимо сьогодні.
Він хотів увійти до підручників історії, стати частиною великоруського епосу, вершителем доль, а увійде
як банальний військовий злочинець, який злетів з котушок...
Він хоче, щоб його боялися, щоб тремтіли перед ним, але всі дивляться на нього з зневажливою гидливістю, очікуючи його якнайшвидшої смерті».
Валерія Новодворська, 2014 рік, РФ
