Війна рік 2023: Велес Доценко листи з фронту та Оріана Доценко читає новелу "Чоловік, українець - Мій Бог"
8 Березня, 2023
Мій муж українець мій бог...Він пішов захищати мене.
Україна - країна вбитих і недобитих чоловіків. Той п'яним замерз. Той з
безпам'ятства запою не може вилізти. Той виліз і місяць цвяха забити не може, бо молоток з рук випада.
Це я його вбиваю. Мій чоловік завжди був першим. Він онук бандерівця Григорія Нетовканого. Завжди був першим у всьому - альфа. Так, він, незважаючи на байдужість та повне нерозуміння середовища, врятував чотири кургани недалечко від дому. Він першим взявся за відновлення середовища. Дослідив місцевість, написав заяви, привів сюди спеціалістів, поставив кургани на державний облік, написав проект та отримав 500 доларів на пам'ятний знак та вивів могили з-під оранки. Мій чоловік напевно володіє сокирами Перуна, адже кожен його проект не був безтурботною прогулянкою, а то було пробиванням шляху в інертній збайдужілій тихо_агресивній масі.
- Аню, ми ж домовилися, - агресивний, впевнений, завжди правий, з блакитними очима, що дивляться вперед і просвердлюють тебе наскрізь. Безжальний... все що наперекір, все що невчасно, спопелялося жар-поглядом.
- Синові день народження. А хто ж торт приготує? - я перетворилася на пустелю з кількома оазами, де ховалося життя... син... День народження у сина. Щось смачне приготую... Як хочеться поїхати на море! Як колись у дитинстві... Як же я спраглася за ласкою!
- Дні народження та ювілеї... щосуботи... Ні, ми будуємо дім, - так звучав вирок, що вганяв мене у тьму самотності.
Кургани - це між іншим. Він тоді мені хату збудував, газ в село провів, книгу про голод написав, організував Січ для дітей, віднайшов і відновив топоніми, повернув звичаї... Він для мене старався, творив дім і середовище, де затишок і достаток - так діє дух бандерівця.
Він це все робив, бо я вдягла йому рожеві окуляри, а собі - маску натхненниці. Я була правильною. А насправді я його НЕНАВИДІЛА. Коли мій воїн ішов за здобиччю, я ображалася.., я самотня. Це так боляче... А синові казала, що тато правильно робе, шо він герой, а сама ненавиділа. Син ріс огорнутий ілюзією, під якою мої чорні молитви ненависті, образи й жалості стали його базовими налаштуваннями. І син виріс ТРІШКИ не_схожим на свого тата. Він так само розумний і сильний, все знає, тільки ненавидить ВСЕ, що робив його тато. А чи син він свого батька, коли так ненавидить його, як я колись ненавиділа?
З часом рожеві окуляри спадали, маску правильності вже було утримати неможливо. Чоловік довго не хотів вірити, але зрештою побачив... Спраглі очі згасли, ВСІ проекти ув'язли, сокири Перуна взялися ржавчиною. Я його вбила. Стою на кургані із мечем у піднятій правиці, а шуйця тримає відсічену голову.
...
...безголовий, вбитий, неживий... Він пішов захищати мене. Чому?
P.S. Син грає в шахи онлайн. На підлозі у кімнаті розкидані речі студента. - Сину, що це за лук?
- Тато подарував.
- Ухти... не бачила. А ти вже вполював шось?
- Та ні. Тут ще треба натягти тятиву...
Мій ВЕЛЕС... оборонець, воїн...
Доценко Оріяна
