Духовний розвиток громад України. (філософські роздуми)
Спираючись на новітні відкриття науки та духовні Дари Творця, хочу вам мої сердечні люди відкрити світ як він мені бачиться. Інформаційне поле стрімко зростає, звужуючи наше сприйняття світу. Наш внутрішній світ, як шагреневу шкіру. Подібно лангольєрам, відкушує наше буття, наш спокій. Чи можемо щось цьому явищу протиставити? Думаю, якщо зрозуміємо суть явища, то зможемо. У чому ж суть. Все що було та й буде, сказав Еклезіаст А чи може бути чогось, що не було? Все вже написано і сказано. Думки як осколки дорогоцінного каміння розкидані в ефір.і У цьому труді є лише збираю сколи цього каміння, з метою викласти з них фреску світу, яку вже накреслив творець і запропонував її людству, аби ми у повній мірі скористались пропозицією, та закінчили Євангеліє у надвисоких частотах любові, струнячих у наших серцях. Перевели цей світ у новий стан минаючи Апокаліпсис.А суть явища у кризі розвитку державності як такої. Спрошено, внизу в основі народ, далі вверх більш вузький керуючий прошарок, ну а зверху цар, керівник. І як сказав сер Уістон Черчилль, що демократія найгірша форма керування якщо не рахувати всіх інших. Чому? Тому що демократія урізномантнює, але все й ту ж саму конструкцію. Може змінюватися естеблішмент, якщо повезе, але годівниці в стайні все на тому ж місці. Ту ж саму побудову запропонував в церкві Костянтин Великий і цервка прийняла. Тому щоЮ людина спрощує своє життя і передає відповідальність перекладає на другого., Та хоч би ж перекладала ту відповідальність на того, хто може її понести. Тому хто, створив цей світ. Творцю! Ні, вона перекладає на такого ж самого як і вони. Ну а той, відповідальний, крутиться вже як може Лідеру приходиться думати за всіх. Бо людина передаючи свою волю іншому, втрачає можливість творити і починає засуджувати, як сказав Карл Юнг. Тепер людина, яка взяла на себе відповідальність осуджуються об'єктом який ту ж саму відповідальність йому делегував. За моє жито, мене ж і побито. Тому охороняючи себе, формує буферну, протекторну, соціальну прошарок ,яка виявляє і формує свої інтереси, за рахунок інтересів того ж делегувальника своїх прав, народу Народ переживає, що думає керманич. “ Переживайте за те що думають інші і завжди будете їхніми полоненими” - сказав Лао Цзи. ЦЯ спіраль взаємовідносин, як я бачу замкнулася у коло, змія вчепилася собі у хвіст. З впливом на ситуацію, все більш розростаючого інфополя, а також його дія на життя людей, зростає напруга всередині цього кола і маємо вибух, війна, поки що європейська а тенденція до світової. Який вихід?
“Наше життя - це те що роблять з ним наші думки” - сказав Марк Аврелій. Тож давайте своїми думками будувати наше майбутнє. Все робити не завтра і не вчора, а зараз у цю мить. Не заради кого б то не було, тільки заради Творця. Ця мить, заради Тебе. І Ти, в мені мій Бог! Це і є формула щастя! Хто такий Творець? Навіщо людина і наше життя? Взагалі, думається мені, що людина - це грань познання Творцем Самого Себе. У цьому сенсі, людина ребро Творця і ми маємо контур нашого життя, наповнюючи його світами які складаються з думок. Світи мають колір, запах, простір, тож картина нашого буття творить ноосферу . Ноосфера напрямки впливає на природу землі. Знаємо вислів “мерило усьому людина”. А мерило людині? Творець. Тонка грань. Ребро. Людина і є життя, вибір, між мерилом усьому, що є розвитком его. І мерилом себе у Бозі, що є розвитком духа..І можу припустити що людство і окремий індивід особистого розвивається паралельно у багатьох вимірах, з окремою долею, у різних обставинах Та Творець вибирає для кожного окремо його найкращий взірець, для переходу в інше, наступне буття. Але, без волі самої людини процес ламається, заходить у ступор. Тому прояв волі, торування свого життя у просторах Творцевого буття і є розвиток і життя. І чим більше простору, місця у своєму серці ми даємо для Бога, тим більш воно щасливіше. Тим більш розуміння, що Творець у всьому, від найменшої частки, кварка, до всесвіту, тим більше сприйняття, що Бог у кожному з нас і кожний з оточуючих далеких і близьких і є я частка мене, частка єдиного Творця. У миті ми живемо, а у часі існуємо. Але кожному своя доля і свій шлях широкий, у кожного свій прояв волі, або без волля. Я не проти. Хай квітнуть усі квіти, та треба визначитись зняти маски а не крадькома збирати там де не сіяв. Якщо ми, кожний з кожним, усі гуртом будемо прагнути любові, даючи простір у наших душах і серцях Творцю, сформуємо ноосферу відміну від нинішньої. Господь виводить землю у надвисокі частоти любові і ми, або навчимося у них жити, або заведемо самі себе в Апокаліпсис. Колись прийшли ізраїльтяни до Самуїла і попросили царя земного, відкинувши панування царя небесного через суддів та пророків. І сказано було, що прийнявши царя земного будете мати тюрми та війни.(по Самуїлу розділ восьмий) і що ми маємо? Тюрми та війни! Чи вистачить нам розуму вийти з цієї біблійної війни, прийнявши пропозицію Господа і збудувавши життя у громадах України з керманичем небесним, та посередком суддів та пророків. Відійшовши від Творцем запропонованої тези, та прийнявши царів земних, ми створили” мир” де, на цей час іде 183 збройних конфлікти, 8062 млн людей страждають від голоду, та від 80% живуть у бідності і якщо ми ви можете піти помолитись до своєї будь-якої церкви без спроби насильства над вами то ви один з трьох мільйонів віруючих, та якщо у людини є холодильник і хоч якась їжа, хоч якісь гроші у кишені, вам є де переночувати, маєте дах над головою, то ви багатший за 75% населення землі. Куди далі!? Ще раз пропоную скористатись пропозицією Творця і повернутись у розвитку громад до суддів та пророків. Пророки тримають зв'язок з Творцем, вчені вивчають цей зв'язок, судді, являються суддями наміру духу. Співіснуючі з державою, тільки в притаманних їй галузях, як то, поліція, військо, адмінпослуги. Повертаючись собі розподіл достатку, охорону надр, медицину, виховання дітей. Створювати життя нашого українського соціуму у найвищих вібраціях любові, енергії Творця. З малечку виховувати діточок у поняттях розвитку сім'ї, поведінки у сім'ї окремо чоловіка, окремо жінки. Збереження поваги один до одного, роль чоловік стратег, жінка тактик. Наша мета виховувати богів у відповідності до повної міри відповідальності. Розвиток фізичний сплетений з духовним, та поєднуючи з таблицею розвитку фізичних якостей людини. Кожний окремо вивчаємо своє тіло. І засобами тренування, водними процедурами, лікарськими травами і молитвами карбуємо своє здоров'я. Бо по вислову Ісаака Сірина “тіло - це храм в якому ми виховуємо свій дух” і як кажуть китайці після 40 років людина собі або, кат або, лікар. Економічну діяльність громади здійснюємо засобами волонтерства. Реагуючи на нагальні потреби як живий організм. Розвиваючі громаду і реконструюючи її. На всі види державних послуг фінансове обґрунтування, кошторис по першій вимозі. Введення між собою розрахунків не грошової відзнаки, яка не є платіжним засобом, але підтверджує наш енергетичний посил. Ми вчимося гуртом, зливати наші особисті надвисокі частоти в один великий, як Дніпро потік енергії, на виконання наших особистих, та громадських бажань, та мрій. А, зиск з нашої оборудки йде як бонус, який ми розподіляємо поміж собою .Пропоную до держави ставитись як до нормально діючого механізму, який обслуговує пріоритети розвитку громади. Громада, усім своїм життєвим тонусом сприяє головному, для чого приходить людина в цей світ, перейти з об'єкта Божої любові у суб'єкт. Як, сказав великий Афанасій Олександрійський, “ Бог став Людиною, аби людина стала Богом”. Так так, мої любі крім нас нема кому цю місію виконати Із розвиток квантової теорії все більше стає зрозумілішим цей процес. Все наше життя, це вібрації і частоти, які формують ідеї, в свою чергу ідеї виражаються словом, а слова вже матеріалізуються. Так давайте ж матеріалізувати Перемоги. Ми не воюємо ми так звичаюємо Перемогами.
З повагою, голова Місії Церкви Галв і Франції в Україні єпископ Іов+ (Гребельний Е.В)
Поетичний поскриптум, з книги Петра Олара: "МІЖ УДАРАМИ СЕРЦЯ" - поезії для роздумів, присячую Пророкам та Геніям
МІЖ УДАРАМИ СЕРЦЯ
присячую Пророкам та Геніям УКРАЇНСЬКИМ ПРОРОКАМ, МАЙБУТНІМ, ЖИВИМ І МЕРТВИМ
ПРОСТІТЬ НАМ, ГЕНІЇ, ГРІХИ РОЗП‘ЯТТЯ,
ПРОСТІТЬ НАМ, ГЕНІЇ, ВАШ ХРЕСТ
* * *
БОГОТВОРИТЬ, ЩОБ ЖИТЬ!
БОГОТВОРИТЬ, ЩОБ ЖИТИ і ЛЮБИТИ!
O. M.
Мабуть, Генієм важко бути при житті,
Бо треба хліб ростить і Землю розорати,
І ближніх полюбить, добро роздати,
Любові чашу, переповнену по вінця,
Віддати спраглим друзям та ворогам.
А ще пізнати суть життя, себе пізнати...
І зрозуміти, чом прийшов...
прийшов на Землю цю?..
Чого призначення своє не сповнив до кінця?
Чого спішиш за лінію життя, у небуття?
Шукаєш щастя у гріхах, примножуєш багатство
у зрадах, вбивствах, ошукані та брехні...
А жити вдруге не дано тобі...
І діти-внуки понесуть твій гріх спокути...
Тебе уже сюди не повернути,
бо слід застиг...
І лишень мить...
Лише по смерті Генія спізнають...
Лиш за межею...
А Він же із душею...
А Він живий і хоче жити.
І жити, і любити, і творити!
І лишень мить...
І лишень мить... Бог...
отворить!
Боготворить, щоб жить...
А люди... люди... люди...
І не знають, що розпинав ти
Їхній хрест дрімливий,
Що ти прожив для них...
Для них ти засівав просвітні ниви...
І ніс свій дар... І ніс свій хрест,
бо у тобі Христос воскрес!
І в твоїм серці кровоточили стигмати...
І першою була Вкраїна!
Мати!
І ти зробив усе, щоби здолати небуття,
Щоб возвеличити трудівника... життя…
Щоби прославить Матір...
Та лишень мить... Лиш мить...
І знову – стигми...
І знову «я» без «ми»…
І знов еволюційні парадигми.
І знову бунт…
І знову голий наш Пророк.
І знову стук…
І знову опускаються в могили віщі…
І знову – коливо солодке…
І лишень вірші…
Хай вірші… Хай…
Летять пророки в рай…
І ми літаємо на їхніх крилах сивих…
Які ж вони краСИВІ!
І грудочки землі я поливаю радо…
У мене на вікні цвітуть конвалії.
І грудочки землі привіз з Тоскани
У мене на вікні ростуть тюльпани…
І грудками землі клянусь на старті,
Що серце віддаю Вітчизні. Матері. Аратті…
Ніхто не в силі зупинити час...
Так повелось з віків віків,
що Генії вертаються до нас,
Вертаються у спів...
Вертаються синами... снами...
і синьо-жовтими роками...
Вертаються до всіх пророками... і нами...
Ти-ими, хто творить!
Творить, щоби любить.
Творить, щоб жити та боготворити!
Та лишень мить...
Дана нам лишень мить, щоби зоріти!
Благословила Матір тих, хто мусів догоріти...
Благословляє тих, які схиляються пред нею на коліна!
О, ненько Україно!
Прости своїх дітей!
Прости! Рости!
І бла-го-сло-ви!
Благослови дітей на щастя... на добро!
Щоб нам везло!
Щоб наші терни нам були квітками...
Квітками із садів Твоїх, благословенна мамо!
Хай визнають по смерті нас! І хай!
Ти – рай! Ти – Божий рай! Ти – водограй!
І хай нема пророків при житті...
Та ти була і є в моєму сні творіння!
І це моє спасіння!
Нема пророків при житті?!
Вони були і є, і будуть!
Бо вічні люди! Вічний рід людський! І вічна Україна!
І вічний рай, в який вертаються, щоб стати на коліна
Благослови! Благослови! Благослови усіх!
Благослови за слово.
Благослови за слово це!
І дай здоров‘я!
І дай нам Неба синьо-синього.
І дай нам Моря чорно-чорного.
І дай нам височезної Говерли!
І дай студеної криниці!
І хати білої!
І ми прославимо тебе, Царице.
І ми прославимо, бо віримо!
Увіруєм у тебе: ти – пророчиця. І ти – месія!
Веди нас до зірок! Ми їх зерном засієм!
Ми вишиєм хвости кометам!
Ми вишиєм Усесвіт гладдю часу!
О, рідна Матір наша!
Благослови! Благослови усіх!
Благослови за Слово.
Благослови за слово це!
І будь, як Сіль солено-біла!
І будь Біблійна!
І дай нам Неба синьо-синього.
І дай нам Моря голубого.
І дай нам змоги...
Лиш миті... Миті Боготворчої !
Лиш істини Любови!
Явися нам у творчості!
Во ім‘я тебе, Матері!
Во ім‘я Сина, і Отця і Духа!
Лиш миті... Миті... чистої студеної криниці!
Живи у нас! Живи для нас! Живи, наша зірнице!
Мати, Матінко, зірочко ясненька,
Зійди над горою...
Поговоримо... помріємо... в садочку з тобою...
Мати, Матінко, зірнице пекуча,
Зійди над горою...
Посвари і приласкай... Світлою сльозою...
Матусю, матусечко мила!
Ми – за тебе... Ми – тобі...
Ми ж бо твоя сила!
Ми – твоя краса!
Ми – твоя коса!
Ми – твої перлини...
Я – твоя дитина...
Я...
Я... як і усі...ці-лу-ю ру-ку Ма-те-рі в ро-сі...
Усі ми діти... Матері...
Ми слава Їй! Ми Їй Осанна!
Живи в серцях, Вкраїно рання!
Живи, о, Яво! Живи! Благовісти, щоб жити!
Щоб жити і любити!
Щоби Тебе творити!
Боготворить, щоб жить!
Боготворить, щоб жити і любити!
Автор: Петро Олар
