До 70- річчя від дні народження Джеймса Мейса
Свічка, яку простягнув нам Джеймс Мейс – не лише згари минулого, тріпотіння спогадів. Це також прорив через біль, муку, самоспалення. І це також постулювання законів – не фізичних, а інших, вищих – законів любові.
І нині навіть я не знаю, який постріл не влучив у його серце, чия смерть не лягла важким тягарем на душу мого чоловіка – та, що була, чи та, яку він бачив попереду. В останній рік він дуже змінився. Очунявши після виснажливих операцій, після клінічної смерті, він раптово почужів, відсторонився від будь-яких буденних клопотів. 2003 рік був для нас роком виснажливої праці, статей, надиктовок, безкінечних листувань. Париж, Італія, Нью-Йорк. Інтерв’ю, виступи, конференції, лекції. І безнадія, що його не чують, не розуміють. Джеймс Мейс говорив про російську загрозу, з нього підсміювалися, мовляв з Україною ніхто воювати не буде, то навіщо армія? Він писав про енергетичні війни, відмахувалися: якось воно буде… Домовляться. І вже зовсім не слухали, коли він писав про неминучість соціального вибуху. Суспільство спало, а Джеймс говорив, що ніяка спільнота не може витримати такого градусу криміналітету і неправди. Тим паче українці. Він добре знав історію України, знав нас ліпше за нас. Єдина трибуна, з якої він міг ще щось сказати – була газета «День». Для розлогих фундаментальних досліджень площадок уже не було. Видання «жовтіли», захлопувалися. На радіо попереджали: «ніякої політики!». На телебаченні – роздвоєні істоти, роздвоєні язики. «Що я можу зробити? Чим допомогти?» – не раз запитував мене Джеймс. Знову і знову бачу тінь мого чоловіка, який метається по квартирі. Його роз’їдала тривога. Я мовчки ставила до іконки Божої матері свічку і запалювала. Вона довго горіла. Кажуть, що не можна залишати палаючу свічку без молитви. Не можна залишати її самотньою… Та все ж я по іншому тоді не могла. Було багато роботи. Блимав комп’ютер, дзвонив телефон, збігала кава... Я сподівалася на живильну силу свічки, а вона на мене...
«Немає кращих дверей, більш широко відкритих для вивчення природи, ніж розгляд фізичних явищ, що розігруються при горінні свічки». Це Майкл Фарадéй, видатний англійський фізик, основоположник вчення про електромагнітне поле.
Звісно ж Фарадей – «наше все» для будь якого тямущого фізика, хіміка, – вивчав феномен свічки, як мені видається, немов первісний відбиток пальця Бога. Крапка, з якої все починалося. Світ, розум, людина. Закони світобудови.
Закони любові відкривав у її полум’ї мій Джеймс.
More Записи for Show: програма ДІАЛОГИ
