Сьогодні варто нам поговорити про найцінніше з чим ми народжуємось і що залишається нами збережене для багатьох поколінь. Рідна мова, для українця - то його генетичний код, який вібрує, то є середовище в якому живемо, спілкуємось, яке приносить нам радість і дає наснагу жити і творити.
Мені подарували незвичну книгу « Таємниці зимового лісу, який щойно прокинувся», автор Тимур Мурахівський, який відкрив для нас перлини українського світового багатства. Мабуть те, що зібрано в цій прекрасній книзі, ми чомусь не звертали увагу, тож автор відкриває для нас всесвіт української мови, її коріння та вплив на становлення інших мов у світі. В книзі сказано про мову, як живий організм, що пульсує в нашому серці:
«Свята наша мова почалася тут і нам співати нею, і кому як не нам охороняти чистоту її кришталевої прозорості, яка вабить усіх своєю джерельною свіжістю та виграє захопливими переливами північного сяйва і призупиняє дихання таїною Гімалайських засніжених вершин.
Українська мова, неначе, спляча красуня - над нею робили усілякі експерименти, щоб понівечити її запаморочливу красу, для цього її заморожували у рудниках Норильська, її катували у таборах Карлагу, її палили у Чорнобильському вогнищі, її силоміць топили у жахливих трюмах Чорного моря, її вивозили у Верхоянський край під обпікаючий мороз, у Сибірську тайгу, у тундру, на Колиму, її мордували не раз і не два, вона гинула мільйони разів під кулями та гусеницями танків в палаючих степах Казахстану, у боях І та ІІ світових воєн – 1917-1920-х, 1939-1945 роках, у підступно спалених москалями козацьких Січах. І як апофеоз усіх цих загарбницьких воєн - етнічні голодні мори носіїв української мови 1919-1922 рр, 1933-1934 рр, 1946-1947 рр.
Люди схаменіться! Мова це наша мати. Ви, що хочете, щоб матір живцем поховали ? Це ж жах, внуки тих, хто боровся за вільну Україну – Наливайки, Спасибіг, Криворучки, хто умирав і гинув за неї з вигуками: « Хай живе Самостійна Україна !» не балакають українською. Дивина та й годі. Адже це великий гріх перед предками, які тисячоліттями леліяли, мов, дитину українську мову, а ще більше гріх перед нащадками, які зараз нічого не можуть вдіяти, але яких ми прирекли на дикі страждання в майбутньому.
Уявіть собі , як радіє у дикому екстазі путін і гоп-компанія слуг мороку, що третина України розмовляє мовою тирана леніна-Бланка, ката України сифілітика Кобили петра першого, мовою нищительки Запорізького козацтва сексуальної збоченки катерини другої, мовою світового параноїка лева бернштейна троцького, який задумав собі до ноги знищити геть усе українське селянство та інтелігенцію, мовою вогненної гієни сталіна, який мільйонами косив українську людяність одним розчерком пера. Та після такої історії язик не провертається на російське слово, матюк, чи чтиво, бо вони несуть смерть, голод, окупацію та втрачені надії народу до добротного життя.
Тому, що мова має свої вібрації, які підсилюють життєву енергію, саме на рідній землі, а на чужині вона і звучить інакше. Бо окупаційне слово спустошує душу.
Чужа мова – чужа воля, чужа воля – чужа вдома.
Мова – головне слово у нашій мові, бо охоплює весь масив теоретичних знань, накопичених предками українців протягом десятків тисяч років, які застосовуються на практиці через словесні звуки.
А що ж розуміють росіяни під цим ? Слово Мова для них «молва» це так у їх інтерпретації це всього-навсього порожній звук - плітки, чутки…
Отак почалася чужа окупація нашого мовного простору.
Яскравий приклад, у книзі автор показує нам, як від слова казати творились на рідній українській слова знані нами з дитинства.
Українською російською походження
казка с+казка казати
казкар сказочник казати
казати --- казати
сказати с+казать казати
казала --- казати
переказуватиму --- казати
наказ при+каз казати
доказ доказ+ательство казати
дороговказ --- казати
покази Показ+ание казати
переказ пере+с+каз казати
Тут кожному видно неозброєним оком, що все це українські слова, невдало замасковані під московську говірку, Так що російські генерали перед тим як віддаватимуть «приказ» хай думають чиєю мовою вони це кажуть.
Ось вам і весь фокус «великага рускага язика» Тим доморощеним маргіналам, які все таки наважаться посперечатись, нехай повторять російською мовою дитячу скоромовку: «Кажу тобі казку як дід на..рав у коляску і поставив у куток, щоб Омелько не промок ! » Не напружуйтеся ні з 5-ї, ні з 10-ї спроби нічого не вийде, бо у слові казати московіти не встигли поцупити дієслово теперішнього часу = казав, казатиме, буде казати=. Бо ці слова є знаковими і саме вони визначають до якої мови мають стосунок усі слова від першооснови = казати=. Таким чином оголошуємо усі російські слова з основою =казати= поза законом.
Петро Олар - кінорежисер
