Україна - це українці
Підтримати
Підтримати

ЗНАЙДЕНО "Вкрадену весну" у Катерини Новак

22 Березня, 2021

Катя Новак — поетеса і перекладачка, авторка поетичних збірок “Мрійносони”, “За 4 хвилини до…”, кількох публікацій в українських літературних журналах, зокрема “Київ”, “Дніпро”, “Дзвін”. Переклала збірку віршів сучасної естонської поетеси Доріс Карєвої “Поряд з Ним і зі Світом” та збірку естонських дитячих віршів.

Українські вірші Каті Новак створюють прецедент для «Нових хмар». Це - не «російська література Естонії» і не «російська література в Естонії». Це тексти, написані в Естонії українською мовою.
«Нові хмари» публікували раніше іншомовні тексти проживають в Естонії російських (російськомовних) авторів. Але то були окремі вкраплення в добірку, складену російською.

Тут - інший випадок. Катя Новак переїхала з України в Естонію влітку 2019 року. Ще до переїзду освоїла естонську мову, переклала українською книгу вибраних поезій Доріс Карєв (Doris Kareva) і збірник естонської дитячої поезії різних авторів. Вона повністю занурена в естонський культурний контекст, а свої вірші пише рідною українською.

Вірші Каті Новак, проте, співзвучні світовідчуттям «Нових хмар», для якого дуже важлива залученість в естонське культурний простір. Ми не знаємо, скільки в Естонії авторів, які пишуть українською і, наприклад, білоруській мовах. Але якщо ці тексти знаходяться в тісному контакті з естонської літературою, то вони, безумовно, потраплять в поле зору «Нових хмар» - у вигляді чи виключення або нового правила. - І. К.

Ось так (правда на російській мові був цей текст П.О.) представили вірші Катерини Новак з якими я сьогодні познайомився, оцінив їх весняну чистоту, щоб так образно підмітити у весні та людях...

коли буде кому сказати
після якого дня ми перестанемо
рахувати слова дні
відмежовувати на до і після
не говорити про середину
зухвалий березень примружує очі
до сонця і мовчить

Я знайшов читачів в яких вірші Катерини розбудять весну, знайдуть її у викрадачів і дадуть розквітнені в Радості і Любові.

Петро Олар - кінорежисер

"Вкрадена весна" Катерини Новак ( фрагмент книги)

***
ти народжений і ще не вмієш говорити
тебе навчать мові
прямо сидінню
прямо ходінню
їсти ложкою – потім виделкою і ножем
а говорити?
ти будеш давати свої назви речам
не торкатись гарячого
проте залюбки брудного
їсти пилюку разом із яблуком
не боятись упасти
але не навчать відчувати
бо це вроджена здатність людини
вроджена здатність дитини – падати
поміж усим іншим
тебе будуть боятись залишити самого
бо ще малий
а коли не малий то боятимешся залишитись сам
бо не буде до кого говорити
і тоді ти зрозумієш
що жодне відчуття не є останнім

2020

вкрадена весна

заборговане знудьговане літо
яке і не знаєш чи зможеш так називати
і сторонишся вимовляти його ім’я уголос
втрачена вина
тому що насправді нікому не потрібна
як і твої плани називати
весну весною а літо літом
я напевно увесь цей час була сама
а тепер ми єдині у самості
добре що самотність то інше слово
втомлена сила
буває що часом болить
а почасти просто ниє
як і слово невимовлене застигає на вустах
і стає ні до чого
хоч саме по собі нічого слово таке
зберегти би його до інших часів
коли буде кому сказати
після якого дня ми перестанемо
рахувати слова дні
відмежовувати на до і після
не говорити про середину
зухвалий березень примружує очі
до сонця і мовчить

2020

плаття висять у шафі і чекають літа
плани висять у повітрі
люди які живуть у футлярі
не чекають нічого
плечі в сукенок обвисають від
довгого не-носіння
люди зношують слова,
якими замінюють не-обіймання.
питання А що буде далі
набуло нового контексту
а ще є підтекст після-текст
перед-текст і не-те-щоби-текст
головне не переставляти літери у словах
і думки у думках не своїх
весна виправдовується за зиму
і холоне кожного разу при слові травень
у кожного є свій крихітний дзен
або принаймні дзеньк
коли падає крапля із неба
а небо у кожного є

2020

***
тіні блукають містом
і сутінки збираються
довкола твоїх очей
на вуста сповзає утома
ніби памороззю вкриваються вулиці
іній яких зникає над ранок
впусти до себе трохи тепла
на видиху спурхує день
і витає під ліхтарем
біля мого будинку
що росте поряд із деревом
світло від нього шириться
вночі – мов тінь від дерева ополудні –
повний місяць як полумисок
а іншої половини – зась
як і людина
допоки не прихилиш її до себе.

2020

(сябрам)

ми будемо проти тих також проти інших
тобто саме інших хто не належить до тих
а також тих хто відділився від решти
і тих хто вважає рештою нас
бути супроти – природня якість людини
не знати не чути вірити знати занадто багато
не вірити зовсім нічому
бути супроти як стан як кінцева мета існування
– ти за? – ні я проти і проти аби ти був за
– чому ти говориш на ти? я проти
– ми ж стоїмо вітру супроти і він ховає слова
твої очі навпроти як блискітка світла
– я проти давай увімкнемо світло
на противагу добра і зла
-ти погоджуєшся? – ні я просто мовчу
мовчання як спротив мовчанню
– я знаю – а я уже сплю
– то нехай буде сон
як перейдений важіль протистояння
ми будемо проти всіх, проти них і решти
проти тих хто називає себе іншими
бо роблять це надто завзято
ми будемо проти слова і проти мовчання
аж поки не встигнемо на своє перехрестя
перейдемо на протилежну вулицю
і будемо далі іти супроти того
що було раніше

2020

***
на осінь передають короткочасні зливи
і довгі нудні дощі
зів’ялі вікна осель наповнюються мерехтінням світла
люди складають довготривалі плани
і обманюють короткозору осінь у їх дочасності
усі говорять про забуття як про забування
непригадування невміння тримати в пам’яті
забуття то про те що є за буттям
що про нього направду не знає ніхто
забуття оживає у кожній із наших несил
але ранок насилу народжується
прокидаємось з ним і ми
на осінь передають короткочасні зливи
і довгі нудні дощі

2020

***
ти сумна
дивина непоборна
ось тут сама
одинока чи просто одна
знов прийшла сивина вечорова
і нестиха говорять сни
хоча стиха ведуть до нестями
ми чекали якоїсь весни
хоч до ранку її не діждали
поснули

***
погода така ніби тільки збирається бути
і у краплях слова
і у краплях слова
їх почути сповна
вони є і нема
неословленість днів глибока
вони нас розпинають до дна
знов одна
знов одна
покотилась повіками з лету
ти говориш мовчи
ти говориш кричи
ти говориш
далі й далі іще одна
на вустах
на вустах
ненавмисно сполоханий дотик

2020

Україна - це українці
Ми у європейських країнах - це великий резерв для піднесення України в світі і дієва дапомога діаспорі дистанційно бути в українському середовищі.
Підтримати
© Copyright 2021 - All Rights Reserved
menuchevron-down linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram