Олена Зеленська: 🇺🇦🇱🇹 Український центр у Литві. Пам’ятаю, як більше року тому, в перші тижні російського вторгнення, написала листа першій леді Литви Діані Наусєдєнє, із пропозицією створити такий осередок для українських вимушених переселенців, і як швидко втілила це моя колега.
Так з’явився наш спільний унікальний проєкт і місце сили для українців у Литві.
Тепер зустрічаємо тут перших леді та джентльменів світу, які з’їхалися в ці дні до Вільнюса. Усі вони у своїх країнах допомагають нашим співвітчизникам, тож так приємно подарувати друзям теплу зустріч у відповідь.
І як же хочеться чимшвидше так само зустрічати друзів в українських містах – уже безпечних і радісних. Про це кажуть мені українці Вільнюса. Це промовляють саморобні подарунки-обереги, які всі ми отримали від дітей Центру.
🤝 Дякуємо Вільнюсу та Литві – що стали таким рідним містом і місцем на українському шляху додому.·
🇺🇦 «Не ресурси, багатство чи інфраструктура складають країну. Країна – це люди. Це ви.
Україна боронить не відмітки на карті, не цифри, не статистику – вона боронить від смерті, від винищення своїх людей.
Кожен і кожна з вас – важливі. І важливе все, що ви робите для перемоги, де б ви не перебували. Важливі ваша віра та надія. І Україна, яку ми відбудуємо разом, – буде для людей і про людей. Бо ми з вами знаємо ціну життю і взаємодопомозі. Ми вміємо цінувати одне одного і наших друзів».
🇱🇹 Для мене особливо важливо було сказати це в особливому місці – Українському центрі Вільнюса – всім українцям: і тим, хто прийшов особисто, і тим, хто дивився нас з будь-якого куточка світу.
Серед важливих речей, які відбирає війна, – можливість зустрічей з тими, кого хочеш побачити, і тоді, коли цього хочеш. Відтак кожна зустріч тепер буквально відвойована для того, щоб сказати головні слова.
Своїм колегам, першим леді та джентльменам світу, які також завітали до українського серця Литви, теж сказала найголовніше: що їхня роль змінюється. Ми можемо більше – і робимо більше. Ми агенти змін, яких світ потребує саме зараз.
Адже російська агресія – виклик не лише для України і не лише воєнний: разом із нею в усьому світі стало більше криз, економічних та міграційних проблем, незахищеності і, звісно, страхів та стресів. Бо ніхто ні в якій країні не може почуватися у безпеці, коли поряд діє агресор.
📍Сьогодні мала змогу особисто запросити колег на третій Саміт перших леді та джентльменів, який пройде восени в Києві. На ньому ми поговоримо якраз про це – про страхи і тривоги світу, про те, як їх перемогти. Поговоримо про психологічне відновлення – для кожної країни і людини. Адже у ментального здоров’я немає кордонів.
Усі ми – і перші леді, і вимушені переселенки – на своєму місці щодня, щохвилини впливаємо на те, яким стає світ і чи стане він кращим.
І разом ми обов’язково вплинемо на те, щоб життя перемогло. Щоб ми перемогли.💙💛
#будніукраїнськогоцентру ділимося фотоспогадами закулісся підготовки до події в межах саміту НАТО🤝
11 та 12 липня у Вільнюсі відбувався саміт НАТО. Український Центр також приймав участь в цій історичній події💪
Певне, багато хто питав себе "чому фізичний простір Центру зачинений?".
Відповідаємо 👉 активно готувались презентувати українську культуру Першим леді та Джентельманам співдружніх нам країн🤝
Відчуття єдності є важливою підтримкою в часи повномасштабного вторгнення. Ми продовжуємо говорити про свій досвід, продовжуємо підтримувати та надихати своїми прикладами. Так багато речей сталися за час нашої роботи!
Тепер представниці та представники дружніх країн побачили #будніукраїнськогоцентру
Безмежно вдячні VDU Švietimo akademija за наданий простір, першим леді Олена Зеленська та Діана Наусєдєнє за патронат, Ukrainos Ambasada Lietuvoje / Посольство України в Литві за стабільну підтримку🫶
фотоспогади від Algirdas Kumža
Більш детально на сторінці: https://www.facebook.com/ukrainos.centras
читає Лариса Недін — українська актриса, театральний педагог, письменниця, журналістка, громадський діяч.
Жанну д'Арк спалили в Руані.
"Мені шкода тебе, Руане!" —
це останні її слова.
... А світ чадить. А світ уже не білий.
А ти така, хоч прикладай до ран.
Голубко Жанно, дух неозлобілий, —
"Руан, Руан! Шкода тебе, Руан!"
Руан, Руан... Така висока вежа.
Красиве місто, що і говорить.
Руан, Руан, на площі ж не пожежа, —
людину палять, бачиш, як горить?
Ти бачиш, ти! Ти ніздрі роздуваєш,
ти товпишся, ти в захваті закляк:
як мучиться!., і корчиться!., буває ж...
і стогне, стогне!., — атиж думав як?
Це боляче. Це тяжко. Це смертельно.
Для цеї муки тіло заслабе.
Ну, кат — це кат, вогонь розвів ретельно.
А хто, Руане, хто примушував тебе?!
А втім, чого ж. Все так, на кожнім кроці.
Останнє в світі враження Христа:
як той жовнір змочив ту губку в оцті
і ткнув її розп'ятому в уста.
Вітаю вас. Оплакую вас, люди.
Горю вогнем у вашу темноту.
Спасибі вам за наклепи й огуди,
за галас ваш і вашу німоту.
Не вирвуся. Прикручена, прикута.
Обвуглююсь у пекло вогняне.
А все-таки горять зі мною й пута,
що до стовпа прив'язують мене.
Прощайте, люди. Кланяйтесь горилам.
Згорю, одмучусь і воскресну я.
Та тільки буде пахнути горілим,
Руан, Руан, твоє, Руан, ім'я!
Room Boom Book спільно з неофіційною сторінкою, що присвячена творчості Ліни Костенко на фейсбуці, запустив Всеукраїнський флешмоб відеочитань поезії геніальної поетеси Ліни Костенко до її 90-річчя, яке в письменниці 19 березня.
ЧИТАІИ ВСІМ і діяти, особливо рекомендовано: Олена Зеленська,Олесь Маляревич, Міністерство культури та інформаційної політики України, Український культурний фонд, МВС України та всім українцям у світах хто пам'ятає про трагедію...
Мабуть про знищення орками музею Сковороди, театру в Маріуполі, та інших навіть невеликих храмів в Ірпіні знає весь світ. А про фактичне нищення в час війни, головного доказу, як імперія всіма засобами перш за все страхом, а потім радіацією і навіть більше, заборонами і секреіами старалась заьути поанетарну трагедію. Як мені особисто пояснював світлої памяті Андрій Сахаров, велика потужність Чорнобиля в ту страшну ніч використовувались для експеременту з антенним полем " Чорнобиль-2", щоб нам з Вами і внукам навіть ненародженим, вправити мозок, активізувати через особливі частотні хвилі - ген покори. Українці не здались, а реактор, на який ці електронні вібрації діяли не витримав, вибухнув. Постала велика рана Європи, яка кровоточить і зараз.
Якось дивно символічно, що рік тому в переддень трагедії, орки зайши, щоб можливо зробити "дубль 2" Чорнобиль-86, але ми їх вигнали з святої в стигмах землі Полісся. І ось нова атака, але вже на пам'ять про трагедію, на один з кращих музеїв в світі, де я особисто бачив на колінах яронців, де американські сенатори говорили коротко: - ми побачили образ кінця світу, який перемогли ваші люди - українці...
Автор цього мудею і його символічної образності Анатолій Гайдамака. Відомий в світі митець лауреат Лержавної прнемії імені Тараса Шевченка, Народний художник України, якого колись на зустрічі в Римі Папа Іван Павло ІІ назвав Мій Мікельанджело. Я теж, як митець, пройшов Чорнобиль і мої 4 документальні фільми, серед яких відомий у світі " Сіаокер Чорноьиотської зони" лають право голосно на весь світ сказати: залиште у час війни МУЗЕЙ ЧОРНОБИЛЯ: бо то, що описують люди і автори, є Окупація для знищення... З Литви Петро Олар, кінорежисер, лауреат премії К. Чюрльоніса.
Olena Kazmina
Давно не була в музеї, але пам'ятаю наскільки він вразив при першому відвіданні. Саме завдяки композиції залів та способу подачі інформації в них...
Наталія Королюк
Як? Це музей, яким можна пишатися, для багатьох людей - важливе місце пам‘яті, її збереження і поваги! Берегти його треба, а мультики і піарні трансформаці точно не на часі!
Вячеслав Литвиненко
Христина, напишить, будь ласка, яка адреса музею. Я сам ліквідатор аварії на ЧАЕС, але, на жаль, в музеї не бував. Зв'язків у мене немає, але чім зможу - допоможу. Ми, і ліквідатори, і потерпілі від наслідків аварії, зараз не в пошані у керманичів нашої держави, і музей Чорнобиля їм, мабуть, як більмо на оці. Але здаватись не треба, треба воювати, щоб і наш народ, і весь світ не забував, що колись була велика біда, яка може повторитись, якщо про неї забути.
Валерій Крушніцький
Я ще не був в цьому музеї .Надіявся ,що після війни обов'язково поїду до Києва ,щоб все побачити власними очима .Сволочі ,які знищують музей ,байдужі чиновники,які не хотять ,щоб увесь світ знав правду про Чорнобиль .Довгий час я узнавав через своїх знайомих ,що музей не працює через короновірус .Гуртуватися потрібно ліквідаторам ,які проживають у Києві,області та сусідніх з Києвом областями .Потрібно любими способами відстояти музей .Директорку музею замінити на більш достойну людину ,яка поважає ліквідаторів ,їх історії .З кожним роком нас стає все меньше і меньше .Нас не поважають чиновники,хотять знищити правдиві історії про нас .Я проживаю в Чернівецькій області за 600 км від Києва .З повагою ліквідатор першої категорії,інвалід Чорнобиля третьої групи .Шановні побратими ,ліквідатори,інваліди -Чорнобиля ми любими способами повинні не допустити закриття національного музею Чорнобиля .Люди,світ повинні знати правду про нас,про наш подвиг,поки ми ще живі .З повагою ліквідатор ,який проходив строкову службу у атомному полку в/ч 3031 півтора року у внутрішніх військах МВС СРСР.Хлопці 18-20 років були з бувшого Радянського Союзу.
Вікторія Буличова
Оскільки експозиція - це, зазвичай, авторська робота, можна спробувати оскаржити демонтаж з точки зору авторського права.
Олена Черкасова
Може Вам створити петицію? А ми всі підпишемо! Може ми всі разом зможемо це зупинити🤬💖
Петро Олар
Давайте терміново напишимо в Юнеско і внесемо до мистецької спадщини Юнеско у розділ " Вшанування жертв трагедій" - охороняти вічно...
‼️‼️‼️‼️Вчора дізналася про новий акт
артвандалізму в Україні!
(але Не російських загарбників)
Є у Києві унікальний національний музей Чорнобиля, автором художньої експозиції цього музею мій тато Анатолий Гайдамака, а я робила айдентику музею.
🍎Національний музей був створений в кінці 90х на основі унікальних матеріалів, експонатів та спогадів очевидців трагедіі.
Це як раз той рідкий для України випадок, коли музей широко відомий у світі, та має десятки тисяч схвальних відгуків, і прихильників.
коли знімали відомий серіал Чорнобиль-знімальна група дуже багато співпрацювала з музеєм .
Але... тут з'явилися Гроші...
За пару місяців до війни музею видали грошей на необхідні роботи (з охорони, технологічних доповненнях зі збереження музею та експонатів).
Почали призначати нове керівництво.
ну то схема до болю відома нам 😡:
В результаті за пару тижнів до війни новою директорку стала Vitalina Martynovska
Вона прийшла зовсім з іншої галузі і ніколи взагалі навіть не працювала в музеях, не є спеціалістом в Чорнобильскій галузі ..
почалась війна і процеси трохи пригальмувались…
Але зараз , щось знов змінилось
і під кураторством незрозумілої групи з МВС – вирішила «модернізувати» музей !
Демонтаж експозиції всього музею, почала з найбільшої та центральної зали, ❤️«серце» музею – де експонати – це унікальні предмети, які були зібрані в зоні Чорнобиля( в хатах , в храмах) та створюють центральну композицію.
Ще трохи про музей - люди з усього світу їхали щоб подивитися на нього, відчути дух того часу то доторкнутись до історіі , студенти с арт академій різних країн приїздили повчитися музейному дизайну у батька , і саме на прикладі експозиції цього музею - яка досі унікальна , надсучасна та цінна.
‼️‼️‼️Але для нового керівництва цей музей виявився «застарілим» «не сучасним» «занадто трагічним і у ньому не відпочивають і культурно не розважаються люди», - це прямі цитати які я почула під час своїх зустрічів з керевницею.
Поки герої вмирають захищаючи нас , нашу націю, і весь світ допомогає цьому,
у цей час нашу історію та культурну спадщину знищують чиновники
( сучасні більшовики - під гаслом «вщент зруйнуємо і наш новий світ побудуємо, хто був нічим той стане всім»).
Ми - автором музею Анатолій Гайдамакаі нашим творчим колективом Iraida Medvedyeva Оксана Шейченко Katerina Gaidamaka приходили в літку познайомитися з новою директоркою, пропонували співпрацювати,
тому що ми зовсімм не проти інновацій! Якщо буде можливість , додати із сучасних технологічних речей, доповнити експозицію, оновити айдентику та зробити мерч, додати ще нові інсталляціі про сучасну ситуацію на Чорнобилі. пропонували зробити робочу групу та працювати разом … і мені здалося, що пані директорка адекватна і відкрита до співпраці.
Але я її переоцінила!
Директорка музею вирішила знищити музей. Зробити авторкою нової експозиції себе.
Так що незабаром зможете прийти до музею , але ви не побачите нічого …. – подивитися кіно про Чорнобиль на білих стінах і посидите на зручних стільцях, все в стилі сучасної пересувної виставки. Коли технології замінють експонати за відсутністі такових.
Я не знаю як цю руйнацію зупинити!
🙏🙏🙏🙏‼️‼️‼️Потрібна допомога перепостами, розголосом,
допоможить! зупинити руйнацію нашої культурної спадщини та історіі!!!!!!!!
Gaidamaka Kristina почувається розлюченою разом з Анатолієм Гайдамакою і Національний музей «Чорнобиль» / National Chornobyl Museum.
Микола Сядристий. Його знають, як того, хто підкував блоху. Проте майже усе своє життя майстер зі світовим ім’ям вивчає історію. Під його “мікроскопом” було те, що хвилювало цілий світ, чим жили мільярди людей. Він викриває те, що більш ніж сімдесят років ховали від очей народу – радянський комуністичний режим.
Нещодавно Микола Сергійович випустив уже третю книжку, присвячену правителям-тиранам. У ній автор, спираючись на секретні архіви, розповідає про диктаторські режими Леніна, Гітлера та Муссоліні. Він доводить, що не було жодної різниці у політичній технології цих вождів. Своїми викриттями, а також думками про те, що чекає українців у майбутньому, майстер вирішив поділитися і з читачами “Українського інтересу”.
Зайшовши до музею мікромініатюр Сядристого у Лаврі, неможливо було не помітити кількість книжок на його столі. Більшість із них – праці “великих тиранів”, література про радянську владу й Третій рейх.
“От на Хрещатику багато років стояв пам’ятник Леніну. Я йшов і думав: хто він такий, що йому тут пам’ятник поставили? Я почав його досліджувати і побачив, що він три рази посилав війська в Україну. А Муравйов, за його наказом, за два тижні перед Маріїнським палацом розстріляв 5 тисяч чоловік. А вони йому пам’ятник поставили…”, – розпочав нашу розмову Микола Сядристий.
Викриваючи тиранічні режими він вивчив 40 тисяч сторінок праць Маркса, 44 тисячі сторінок цитат Леніна, майже 12 тисяч сторінок Гітлера і так само Муссоліні. “Читаючи їх думки, здається, що Муссоліні та Гітлер були членами радянської комуністичної партії. Тут криється технологія зла”, – говорить автор.
Книжку “Близнюки-браття” Микола Сергійович написав російською, щоб з нею могли ознайомитися й мешканці Росії. У ній зібрана вся “гола правда”, про яку люди не мають уявлення.
Аналізуючи думки найжорстокіших тиранів минулого століття, іноді здається, що історія продовжується. “Путін робить те ж саме, що колись робив Гітлер”, – зазначає Сядристий. Німецький фюрер говорив: “Мы возьмем себе южную часть Украины, особенно Крым, и сделаем ее исключительно немецкой колонией. Не будет вреда в вытеснении населения из тех мест, где оно проживает сейчас“. Але у Гітлера це залишилося лише у планах.
Автор наголошує на тому, що Гітлер, як і Муссоліні, були послідовниками Леніна. “Ленин обожал Муссолини, гражданская жена которого Анжелика Балабанова была помощницей Ленина в Москве по заграничным связям“. У Радянському Союзі змінювали назви міст на імена відомих більшовиків: Кіровоград, Свердловськ, Куйбишев, Ленінград. Те саме робив і німецький диктатор: “На восточных территориях я заменю славянские географические наименования на немецкие. Например, Крым может называться Готенланд“.
Вивчаючи диктаторські режими, Сядристий перечитав більше ста тисяч сторінок цитат вождів. Фото: Український інтерес/Аліна Коломієць
Гітлер та Геббельс, створюючи “тисячолітній рейх”, який проіснував лише 12 років, детально вивчали Маркса і Леніна. А Ульянов (Ленін), у свою чергу, зазначав: “Учитесь у немца его дисциплине, иначе мы – погибший народ и вечно будем лежать в рабстве”.
Наводячи слова “кровавих вождів”, Микола Сергійович говорить, що сучасна молодь повинна цікавитися політикою, адже нею можна керувати. Так, Ленін хотів зробити школу “орудием диктатуры пролетариата“, а Гітлер планував виростити молодь “перед которой содрогнется мир, молодежь резкую, требовательную и жестокую“.
Історик наголошує, що до України Ленін, як і всі його послідовники, завжди ставився цинічно. Це доводять, в першу чергу, штучно створені голодомори. Автор цитує Леніна: “Запасы хлеба на Украине гигантские. Взять все сразу нельзя“.
Книжка “Близнюки-браття” ілюструє те, як за допомогою політичних ігрищ вербували мільйони людей, перетворюючи їх на масу, здатну бездумно виконувати накази.
Так, на думку Сядристого, Україні потрібен диктатор-демократ, який буде жорстким, але справедливим: “Він повинен зробити так, як зробив колись сінгапурський Президент Лі Куан Ю. Він створив сильну податкову поліцію. І якщо бізнесмен чесно добився багатства, то він повинен сумлінно платити податки. Для чого? А для того, щоб в Сінгапурі прибирали сміття, давали зарплату водіям та прибиральникам, які мало заробляють”.
Митець говорить, що у суспільстві кожна професія є важливою. Незалежно хто це: людина, яка робить літаки, пише книги чи прибирає сміття.
Микола Сядристий – всесвітньо відомий майстер мікромініатюри, який майже все своє життя вивчає диктаторські режими.
А от про майбутнє Микола Сергійович говорить обережно. За його прогнозами, у 2025 році має статися щось надзвичайно важливе для усього світу. Він пояснює це тим, що всі ми залежимо від сонця, а там кожні 12 років відбуваються вибухи. Так, під час цих вибухів завжди трапляються якісь революційні події: 1905 рік – революція в Росії, 1917-й – насильницьке захоплення влади, 1929 – “велика депресія” і так далі.
Миколу Сядристого знають, насамперед, як засновника жанру мікромініатюри. Проте він робить титанічний вклад в світову історію. Під його “мікроскопом” було те, що колись хвилювало половину земної кулі, те, чим жили мільярди людей. І я дуже сподіваюся, що скоро ми зможемо прочитати його наступну викривальну книжку про трагедію ХХ століття, в якому комуно-фашистські режими знищили 150 мільйонів людських життів.
Фото: Український інтерес/Аліна Коломієць
Роботи українця можна легко помістити у сірникову коробку.
Українець Микола Сядристий визнаний кращим мініатюристом світу. Причому його творіння мініатюрами не назвеш, довелося вигадати слово мікромініатюри.
Раніше вінцем майстерності вважали підковування блохи. Сядристий зробив це ще на початку кар'єри, а далі вправність зростала настільки, що розум відмовлявся вірити своїм очам.
До прикладу, найменша у світі книжка "Кобзар" легко поміщається у звичайній букві. При цьому тут 12 сторінок з малюнками.
Звичайний папір для такої справи не годився — підходили тільки найтонша синтетична плівка і пелюстки безсмертника. А на цих кадрах автор гортає її навіть не голкою, а загостреною волосиною.
Сядристому завжди подобалось експериментувати з матеріалами. Акварельні портрети з'являлись на зернятках груші та яблука. Барельєф оперної співачки Крушельницької – на кісточці вишні.
Найважче було спочатку його діяльності, бо потрібних інструментів навіть не існувало. До прикладу, таких, якими можна було просвердлити волосину, а потім відполірувати її. Чи держака, яким би можна було затиснути деталь завбільшки тисячні долі міліметра.
До прикладу, як у мікромініатюрному замку. Щоб зрозуміти його масштаб, можна уявити 1 кубічний міліметр, так от таких замків у ньому вміститься 50 тисяч.
Це найменший у світі збірний механізм. Робота настільки філігранна, що кожен рух доводилося робити, затамувавши подих, а то й навіть між ударами серця. Особливо в нагоді стало звання майстра з підводного спорту.
З цими роботами українець об'їздив мало не весь світ. На Міжнародній виставці у Монреалі павільйон Радянського союзу запам'ятався найбільше саме мініатюрами українця.
Слава про роботи, ледь помітні неозброєним оком, дійшли й до керівництва Андорри. Так символічно мініатюри Сядристого опинились у крихітній державі.
Втім, найбільша колекція зберігається в Україні, на території Києво-Печерської лаври. І хоча, здається, що людей у 21-му столітті вже неможливо здивувати, відгуки туристів свідчать про протилежне.
Президент Громадської організації «Україна-2050» Евген Чолій виступає у 36-му епізоді «Україна в огні», проєкт створений Українським кризовим медіа центром, Aналітичним центром Українського католицького університету та Громадською організацією «Євроатлантичний курс». Назва епізоду – «Росія вбиває українців: геноцид».
US President Joe Biden called the actions of the Russian army in Ukraine genocide. Earlier this month this position was supported by the Prime Ministers of Canada, UK and Latvia, as well as the Presidents of Colombia and Poland. Genocide is an attempt to destroy a national, ethnic, racial or religious group and is recognised as a crime by the Genocide Convention - an inernational treaty approved by the UN General Assembly and signed by 150 countries after World War II in 1951. International unity in calling Russia’s extermination campaign in Ukraine a genocide should result in increased pressure on the aggressor and encourage passive supporters of peace to help Ukraine protect itself. Ukraine in Flames #36 will talk about the recent attempts by Russia to commit genocide against the Ukrainian people and culture, as well as the consequences of genocide for the world. UKRAINE IN FLAMES project is created by the Ukraine Crisis Media Center, Ukrainian Catholic University's analytical center and NGO "Euroatlantic Course". We are aiming at searching a loud support for Ukraine in the war started by Russia on the 24th of February 2022. If you want to support Ukraine against Russian aggression, check the link with recommendations by Ukraine Crisis Media Center - https://uacrisis.org/en/help-ukraine NGO Euroatlantic Course collects donations to support Ukrainian Army and civilians - https://eac.org.ua/en/main-page/
