ЄВГЕН ДУБРОВСЬКИЙ - Книга, яка звучить голосами Європи у Слові, народженім між фронтом і пам’яттю...
25 Березня, 2026
Передмова Петра ОЛАРА організатора зустрічей , кінорежисера…
Є книги, які з’являються раптово. А є ті, яких чекають — ще до того, як вони написані. Ця книга — саме така. Про неї ще не знають усі. Але про неї вже говорять. Вчора.Сьогодні. І будуть говорити завтра. Говорить Литва — від Вільнюса до Клайпеди. Говорять тихо, з повагою, як говорять про щось справжнє, пережите, вистраждане, вистояне. Бо це не просто книга. Це — живі сторінки. Автор не лише написав її — але прожив її та продовжує її творити. У залах зустрічей,
де довго була тиша, та коли приходять люди то до них і разом з ними приходить правда. У голосі, який звучить в аудіофайлах. У поглядах, які ловлять кожне слово.
У тиші, яка говорить більше за слова. Ця книга вже живе — в уяві тих, хто слухає,в серцях тих, хто впізнає себе. Вона звучить у Європі. Вона звучить в Україні.Вона переходить із тексту в голос, із голосу — в зустріч, із зустрічі — у пам’ять. А ще у нас народжується інша форма — кіносценарій, та знімається документальний фільм, автограф сесії і світлини з людьми які прийняли у своє серце героїв книги, як наша велика підтримка справжній і багаторічний друг України, від Алгірдаса Кумжі (Algirdas Kumža )— дипломат, громадський діяч, інтелектуал і щирий приятель українського народу. У 2006–2008 роках він працював Надзвичайним і Повноважним Послом Литовської Республіки в Україні — у час, коли після Помаранчева революція формувалося нове бачення європейського майбутнього держави. Саме тоді Литва стала одним із найпослідовніших союзників України на її шляху до свободи та інтеграції в європейську спільноту. Після завершення дипломатичної місії він залишив глибоке свідчення про цей історичний період у книзі Oranžinis romanas («Помаранчевий роман») — щирій і живій розповіді про Україну, її людей, її боротьбу та її надію. Алгірдас Кумжа належить до тих європейців, які не просто спостерігали історію України збоку, а проживали її разом з українцями — у Києві, у розмовах із людьми, у підтримці демократичних змін і в утвердженні литовсько-українського партнерства. Його голос і сьогодні звучить як голос довіри, солідарності та відповідальності Європи перед Україною.
А у нас з Євгеном був третій день спільної праці вже наживо в залі зустрічей, в готелі та в небі — і на іспанській землі». Але про це — далі.
А можливо — і ви станете частиною цієї історії. Доповните її своїм словом, своїм досвідом, своєю правдою. Бо ця книга — не лише про війну. Вона про людей,які захистили Україну. І разом з нею — світ. Про тих, хто врятував не одне життя.
І сьогодні продовжує рятувати — вже не на полі бою, а в душах. Зцілювати тих,
хто поранений війною правдою слова.. І, можливо, саме з цих сторінок, із цих зустрічей, із цих живих голосівнародиться новий спільний голос людства — тверде і незворотне: Ні — війні.
На зустрічі з автором Євгеном Дубровським приходять ті, хто знає ціну свободи. Ті, хто пам’ятає фронт. Ті, хто допомагає Україні. Ті, хто шукає правду. І серед них — друзі України, волонтери, митці, лікарі, військові, журналісти. Ця книга вже стала місцем зустрічі людей. Можливо, її продовження напишете саме ви —
у своїх спогадах, питаннях, думках, розмовах після зустрічі.Бо ця книга не лише читається. Вона продовжується в людях. І, можливо, саме з таких зустрічей народиться те спільне слово Європи та України, яке прозвучить у світі твердо й відповідально повторять мільйони: Ні — війні. Так — людині. Так — пам’яті.Так — майбутньому.ʼ
Петро Олар кінорежисер 2026-03-25. Malaga (Ispanija)
Лікар Дубровський, Petro Olar і Jonas Ohman в Vilnius, Вільнюський повіт.
🇱🇹 Знайомство з Литвою. Частина 3
Ввічливий таксист привіз в український центр Вільнюса, і ми вчотирьох, із паном Петром Оларом, піднялися в залу. Дуже гарно, стоять упаковки із книжками, прапори, на велику плазму виведена моя улюблена фотографія, де ми всі разом із друзями на фронті на День незалежності 2022 року.
Затишно, але пусто. Немає жодної людини. Тривожний погляд один на одного, підкрадається неприємне відчуття. Однак, надія ще не згасає. До зустрічі 20 хвилин…
Буквально в останні хвилини, раптово з нікуди зʼявляються люди. Багато людей. Чоловіки й жінки, більшою мірою молоді, хтось із дітками. Підходять, щиро посміхаються й ми знайомимося.
Трошки запізнюючись, в залу входить легенда волонтерського руху - Йонас Охман, всесвітньовідомий шведсько-литовський волонтер, громадський діяч, кінодокументаліст та перекладач, який присвятив понад 10 років підтримці України, заснувавши одну з найбільших волонтерських організацій Blue/Yellow, яка забезпечує українське військо різноманітним обладнанням.
Ми починаємо зустріч.
Я відверто розповів про початок війни. Про те, як нас, мотивованих добровольців, спочатку використали як гарматне мʼясо. Аби банально заткнути дірку на фронті й виграти необхідний час, щоб прийшов хтось краще підготовлений та боєздатний. Однак ми вижили. Попри все. І з нами сталася проблема - що робити далі з цими добровольцями?
Могло бути багато подальших розвитків сценарію. Але на щастя, стався найкращий - нам терміново призначили з іншого напрямку фронту справжнього бойового командира, молодого, завзятого, із неймовірною харизмою та бойовою інтуїцією. Який швидко навів лад й перетворив натовп добровольців на страшну бойову машину.
Так народився наш батальйон в складі майбутньої легендарної 110 бригади. Яка буде тримати 2 роки Авдіївку. До тих пір, поки авіабомби просто не зітруть це місто в попіл…
Я пережив обидві емоції - страшне розчарування, біль від втрати друзів та злість через дурне командування й цинічне відношення до людей, як просто до витратного матеріалу. Але й також славетну бойову гордість за успіхи й просто фантастичну міцність нашого батальйону на полі бою.
Я пережив різне. І на власні очі бачив, як одна людина може змінити хід подій. Тим паче, коли поруч є інші щирі відчайдушні люди, на яких можна покластися.
Ця книга - відверта розповідь про простих людей, цивільних та молодих досрочників лейтенантів, які своїми діями змінили хід нашої історії. Про них, їхні почуття, думки, вчинки й психологію. Що стається з цивільним, який потрапляє на фронт? Ким він стане? Героєм чи боягузом? Надійним побратимом чи жалюгідним пристосуванцем? Черствим вбивцею чи людиною з великим серцем? Від чого це залежить? Що захищає людину на фронті від морального руйнування та знищення? Які речі здатні зберегти у вихорі пекельних обставин саме світле й добре в людині? Хто насправді стає справжнім командиром, який поведе за собою людей у бій?
Ця книга саме про це. І про тих, хто заслужив бути закарбованим в памʼяті наступних поколінь.
Після розповіді ми ще довго говорили й ділилися враженнями.
Розмова затягнулася до глибокого вечора. Вже гуляючи середньовічними вулицями чарівного Вільнюса, українці, які живуть в Литві, розповідали мені свої історії. Кожна із яких по-особовому неповторна, складна й зазвичай драматична. А литовці розповідали свої…
🇺🇦🇱🇹 Нам треба триматися один одного. Підтримувати й захищати. Бо у складні часи дружні нації мають демонструвати єдність та взаємодопомогу. Щоб все втримати й зберегти.
Світ збожеволів від ненависті й безкарності. Ми живемо в страшні часи.
🤝І вижити можна тільки разом. Не по одинці…
One comment on “ЄВГЕН ДУБРОВСЬКИЙ - Книга, яка звучить голосами Європи у Слові, народженім між фронтом і пам’яттю...”
Народжені у вогні
Посвята воїну і лікарю Євгену Дубровському
Поки в теплих кімнатах
пишуть новели про війну
і довго сперечаються
про правильні слова,
Хлопці стоять в окопах.
Там інша мова.
Там слова
не народжуються з чорнила.
Там слова
піднімаються
із землі.
І пахнуть
димом
і порохом.
Там ранок
приходить без кави.
Він приходить
разом із тишею
перед пострілом.
І ця тиша
важить більше
ніж свинець.
Там ніч
падає на землю
як чорний камінь.
І зорі
дивляться вниз
на тих,
хто тримає небо
на своїх плечах.
І серед цієї ночі
йде лікар.
Тихо.
Від окопу
до окопу.
У його рюкзаку
не лише бинти
і надія.
У його рюкзаку
пам’ять.
Бо він знає: кожна війна
залишає після себе
невідому хворобу.
Хворобу землі,
яка довго пам’ятає вибухи.
Хворобу душі,
яка прокидається
серед ночі.
Хворобу мовчання,
яку не лікує час.
І тому
в короткі хвилини тиші
він записує.
Записує голоси.
Записує біль.
Записує правду.
На клаптях паперу.
У польових щоденниках.
Щоб вона не загубилась
у димі пострілів.
Щоб вона пережила війну.
І колись він привезе з фронту
не тільки втому і пил доріг.
Він привезе ці тихі сторінки.
І вони стануть історією.
Історією невідомої хвороби
нашого часу.
І читачі
відкриватимуть ці сторінки
і ставитимуть маленький плюс.
Бо на війні — як на війні.
Але хлопці в окопах знають інше.
Кожен їхній день — це рядок.
Рядок, який пишеться
життям.
І колись світ
прочитає цю книгу.
Книгу, що народилася
в землі, у димі, у крові.
Книгу, народжену у вогні.
16 березня 2026
Петро Олар
Клайпеда
Народжені у вогні
Посвята воїну і лікарю Євгену Дубровському
Поки в теплих кімнатах
пишуть новели про війну
і довго сперечаються
про правильні слова,
Хлопці стоять в окопах.
Там інша мова.
Там слова
не народжуються з чорнила.
Там слова
піднімаються
із землі.
І пахнуть
димом
і порохом.
Там ранок
приходить без кави.
Він приходить
разом із тишею
перед пострілом.
І ця тиша
важить більше
ніж свинець.
Там ніч
падає на землю
як чорний камінь.
І зорі
дивляться вниз
на тих,
хто тримає небо
на своїх плечах.
І серед цієї ночі
йде лікар.
Тихо.
Від окопу
до окопу.
У його рюкзаку
не лише бинти
і надія.
У його рюкзаку
пам’ять.
Бо він знає: кожна війна
залишає після себе
невідому хворобу.
Хворобу землі,
яка довго пам’ятає вибухи.
Хворобу душі,
яка прокидається
серед ночі.
Хворобу мовчання,
яку не лікує час.
І тому
в короткі хвилини тиші
він записує.
Записує голоси.
Записує біль.
Записує правду.
На клаптях паперу.
У польових щоденниках.
Щоб вона не загубилась
у димі пострілів.
Щоб вона пережила війну.
І колись він привезе з фронту
не тільки втому і пил доріг.
Він привезе ці тихі сторінки.
І вони стануть історією.
Історією невідомої хвороби
нашого часу.
І читачі
відкриватимуть ці сторінки
і ставитимуть маленький плюс.
Бо на війні — як на війні.
Але хлопці в окопах знають інше.
Кожен їхній день — це рядок.
Рядок, який пишеться
життям.
І колись світ
прочитає цю книгу.
Книгу, що народилася
в землі, у димі, у крові.
Книгу, народжену у вогні.
16 березня 2026
Петро Олар
Клайпеда