Нагороду «За видатне лідерство» Вперше в історії вручили українського народу , за його хоробрість і стійкість...

Церемонія вручення відзнак цьогорічної Distinguished Leadership Award, якою Атлантична Рада (Atlantic Council) нагородила безстрашний і незламний народ України. Виступ нашого Президента Володимир Зеленський як завжди зустріли оплесками і великою повагою.
У церемонії взяли участь Спікер Палати Представників Ненсі Пелосі, Президент Атлантичної Ради Фредерік Кемпе та Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі (2003—2006) генерал Джемс Логан Джонс, Міністерка фінансів Джанет Єллєн та Прем’єр Міністр Італії Маріо Драгі. Нагороду українському народові отримала Посол України в США Оксана Маркарова.

Вся церемонія і виступи - тут https://youtu.be/AQjh4btH7E4

Рада директорів Атлантичної ради та Міжнародна консультативна рада зібрались у Вашингтоні щоб відзначити лауреатів цьогорічного нагородження «За видатне лідерство»,

Вперше в історії Ради ми збираємося вручити почесну нагороду всьому народу — українському народу за його хоробрість і стійкість. (Оплески.) Президент Зеленський надіслав нам спеціальне відеозвернення, і Її Високоповажність Посол України Оксана Маркарова особисто присутня, щоб прийняти нагороду.

Нагороду «Видатний художній лідер» вручаємо українській співачці, акторці та активістці Джамалі за її ліричну працю, яка спрямована на збереження та захист української, а також кримськотатарської культури та ідентичності від російського вторгнення в її країну. (Оплески.) На додаток до цього вітання Джамалі, яку називають голосом українського народу за межами її Батьківщини, ми маємо привілей вшанувати мужність і стійкість українського народу та засвідчити йому свою велику шану.

АДРІЄН АРШТ: Прізвище мого батька — Аршт. Прізвище моєї матері — Кеннон, або це було Когін до того, як імміграційні служби змінили його. Мої дідусь і бабуся, всі вони з Києва. Я - українка. (Привітання, оплески.)
Я всюди ношу з собою копію Конституції. Це була традиція, яку передала мені мама разом із словами Едмунда Берка : «Все, що необхідно для тріумфу зла, це те, щоб добрі чоловіки та жінки нічого не робили». Жінка, яка багато робить, сьогодні з нами, це Джамала. (Оплески.)
Шість років тому Джамала виконала свою пісню «1944» на сцені в Стокгольмі на Євробаченні 2016. Пісня оживила похмуру реальність анексії Криму Росією у 2014 році. Пізніше того вечора Джамала була коронована на Univision (sic; Євробачення) і розпочала подорож, яка сьогодні привела нас до залу The Anthem приблизно за 4800 миль від землі, яку вона називає домом. А через вісім років після 2014 року, широкомасштабне вторгнення Володимира Путіна в Україну призвело до загибелі тисяч українців, мільйони людей були вигнані з їхніх домівок, вони покинули тих, хто залишився на Батьківщині, яку неможливо впізнати, через триваючу різанину страшної війни Путіна.
Соціальна активність Джамали не закінчилась тієї ночі в Стокгольмі шість років тому. Вона спрямувала свої зусилля на збір коштів для українських біженців та Збройних Сил України, підвищуючи обізнаність про українських митців, які присвятили своє життя збереженню та захисту української культури та ідентичності під час російського вторгнення.
Коли вона приєднується до нас цього вечора, щоб прийняти нагороду Атлантичної Ради за 2022 року від імені українських митців, я згадала одне слово, яке не здивує багатьох з тих, хто мене знає, а саме «стійкість». Опубліковано незліченну кількість відео та фотографій, на яких українські артисти виступають на розі вулиць, у метро, на вокзалах та в притулках. Ці спонтанні виступи принесли народу України надію, натхнення та відчуття спокою у цей надзвичайно важкий час.
Президент Кеннеді якось сказав, що після того, як пил століть пройде над нашими містами, нас також будуть пам’ятати не за перемоги чи поразки у битвах чи в політиці, а за наш внесок у людський дух. Я дуже зворушена духом Джамали, яка є неймовірним прикладом для всіх нас. Мистецтво визначає і об’єднує нас. Музика Джамали та музика всіх українських артистів надзвичайно надихає.
І саме завдяки цьому я маю велику честь вручити Джамалі нагороду за видатне художнє лідерство 2022 року. (оплески.)

ДЖАМАЛА: Доброго вечора всім. По-перше, для мене велика честь отримати нагороду з Ваших рук. (Оплески.) У нас кримськотатарська традиція така. (Оплески.) Для мене велика честь бути з вами сьогодні, бути в Сполучених Штатах Америки, у країні, яка допомагає нам боротися за свободу, за право жити вдома, де є місце для радості і посмішок, щастя і любові. Це звучить банально й нудно, доки у вас не заберуть домівку, доки ви не почуєте сирени повітряного нальоту, вибухи, крики про допомогу та новини про незліченну кількість смертей. Звуки війни лякають.
Я все своє життя присвятила дослідженню магії звуків. Проте, починаючи з 24 лютого 2022 року, у моєму житті не було місця для музики. Того дня я була змушена покинути свій дім під звуки повітряних сирен з двома синами на руках, як і моя прабабуся багато років тому. Це було в Криму в 1944 році, коли совєти силою вивезли її та її п’ятьох маленьких дітей до Середньої Азії в поїзді для худоби без води та їжі. І трагічно, що для однієї з дочок подорож виявилася фатальною. Це було безжально, не по-людські жорстоко. Історія моєї родини, це лише крапля в морі життів, зруйнованих кривавим режимом тиранії.
І найсумніший момент для мене – це розуміння того, що скільки б разів не було сказано «ніколи більше», історія повторюється з жахливою точністю. Через сімдесят сім років ми втрачаємо свої домівки, евакуюємо дітей через ракетні обстріли. Це відбувається зараз, саме в цей момент, прямо в центрі Європи. Війна без жодних правил, війна, повна страждань і руйнувань, війна, просочена кров’ю, але повна надії. Я сподіваюся, що ми зможемо покінчити з цим разом, раз і назавжди, і що більше нікому не доведеться це переживати знову. Заради Бога, ніколи більше.
Війна давно стала геноцидом українського народу. Ви бачите цю картину з Бучі—(нерозбірливо). Без жодної милості. Ми вже назавжди втратили 220 дітей і десятки тисяч мирних жителів. Підрахунок смертей не припиняється ні на секунду. Це війна, коли розстрілюють молодих добровольців і журналістів, ґвалтують дівчат в окупованих містах, нещадно вбивають літніх людей, а наші чоловіки гинуть у боях, які вони не розпочинали.
Сьогодні ця війна у мене вдома, але де вона буде завтра, якщо її не припинити? Нею керує людина, яка не має межі, немає кордонів його зла. Його зло величезне. Він покалічив свою власну країну, а також незліченну кількість інших.
Від імені мого народу я хотіла б попросити вас про щось. У кожного з вас сильний голос. Тут, у Сполучених Штатах, ваш голос — ваш голос може посилити наш крик правди про безжальну російську тиранію. Будь ласка, не залишайте нас у цій боротьбі наодинці. Будь ласка, допоможіть врятувати людей, які зараз перебувають під блокадою в Маріуполі, на Азовсталі, тих, хто перебуває в заручниках. Не мовчіть. Говоріть з урядом. Виходьте на вулиці. Будь ласка, підтримайте Україну.
Я щиро вдячна Атлантичній раді за цю нагороду, народу Сполучених Штатів Америки, за підтримку моєї країни. Приймаючи цю відзнаку, я хочу присвятити її кожному українцю, кожному, хто не знає слова «зрада», людям на фронті та тим, хто волонтерить, і кожному українському артисту, який сьогодні допомагає поширювати правду, кожній матері, яка ховає своїх дітей у бомбосховищі. Разом ми непереможні. (Оплески.)
(Співає.) Коли приходять чужі
Вони приходять до вас додому
Вони вбивають вас усіх
І скажи
Ми не винні
Не винен
Де твій розум?
Людство плаче
Ви думаєте, що ви боги
Але всі вмирають
Не ковтай мою душу
Наші душі
Yaşlığıma toyalmadım
Men bu yerde yaşalmadım
Yaşlığıma toyalmadım
Men bu yerde yaşalmadım
Ми могли б побудувати майбутнє
Де люди вільні
Жити і любити
Найщасливіший час
Де твоє серце?
Піднесення людства
Ви думаєте, що ви боги
Але всі вмирають
Не ковтай мою душу
Наші душі
Yaşlığıma toyalmadım
Men bu yerde yaşalmadım
Yaşlığıma toyalmadım
Men bu yerde yaşalmadım

джерело: AtlanticCouncil https://youtu.be/AQjh4btH7E4