Виставка, після якої люди виходять іншими: карпатська молитва посеред Іспанії.

У житті кожної людини настають хвилини, коли здається, що море проблем безмежне, а відповіді на найважливіші запитання доводиться шукати наодинці. Ми звикли думати, що допомога поруч із домом, серед знайомих стін і звичних доріг. Але інколи вона приходить зовсім звідти, звідки не очікуєш — далеко від рідної землі, там, куди навіть іспанці приходять по натхнення.
Саме тут, у сонячному містечку Mijas, відкривається простір духовної тиші й світла — виставка мальованих ікон карпатської художниці та філософині Параски Плитки-Горицвіт. Це не просто мистецтво. Це — молитва, написана фарбами. Це — шлях до внутрішнього миру.
Мені здається, якби цю виставку побачив Salvador Dalí, він повторив би свої слова, сказані багато років тому про Марія Примаченко. Адже ще у 1937 році, коли Парасці Плитці-Горицвіт було лише десять років, іспанський геній уже відчував силу українського інтуїтивного мистецтва. У Парижі Примаченко сприйняли не як «сільську художницю», а як унікальне явище — митця поза школами, поза рамками, поза визначеннями. Європа пишалася б таким талантом. І це саме те визнання, яке справедливо можна віднести і до Параски Плитки-Горицвіт.

Її ікони — не музейна тиша минулого. Вони говорять із сучасною людиною. Вони дивляться в душу. Вони допомагають вистояти там, де бракує сили. Люди — і українці, і іспанці — які вже відкрили для себе світ її мальованої молитви, кажуть: перед цими образами хочеться стояти довго. І повертатися знову.

Тому варто знайти час і завітати до Центру української культури «Єдина Родина» у Міхасі. Прийти не один раз. Постояти перед галереєю карпатських ікон. Помовчати. Подумати. Відчути. Можливо, саме тут ви знайдете відповідь, яку шукали так довго.
Бо інколи світло приходить тихо. І саме мистецтво стає дорогою до нього.

Петро Олар – кінорежисер, співорганізатор виставки ІКОНИ ПАРАСКИ ПЛИТКИ-ГОРИЦВІТ .