Петро Перебийніс ПІСНЯ ПРО ЛІТО * * * Тиха нічка. Чорна кішка. Причаїлась і не дише. Тишу лапкою колише. Землю кігтями черкає. І чигає. І чекає… Півземлі чорніє. Півземлі біліє. Усміхається до сонця синя плівка атмосфери десь у безвісті туманній. День – омана. Днів немає. Всесвіт – Ніч. Тільки зорі на просторі лячно блимають свічками. […]

