Блог Петра Олара

З Василем МАХНО я не бачився мабуть ніколи, сьогодні то буде наша перша зустріч коли я зможу потиснути руку поету з Америки і на жаль не в Україні а на литвській землі в спілці письменників Литви деякі запрошений на презентацію його литовської книги. Паралельнолі нашого життя мабуть не ораз пересікались, бо коли Василю було 6 […]

Кожного ранку у старому центрі Вільнюса відбувається церемонія, яка видається цілковито абсурдним шаманством, інсценізованим військовим балетом. Цілий взвод (три відділення, по-нашому чота, тридцять вояків) артистично обмундированих піхотинців, летунів і матросів піднімають три національних прапори на трьох щоглах. Химера всієї цієї державної операції полягає в тому, що кожного дня парадні вояки піднімають новий прапор. Тобто спочатку […]

Калуські військовослужбовці повернулися з реабілітації, яка проходила в Литві., якт повідомлялось в соціальних мережах: Нещодавно восьмеро калуських військовослужбовців, які отримали поранення під час захисту України від російського агресора, повернулися додому з реабілітації.( а нашій редакції усно повідомили що було 14 воїнів, де ті невідомі, МОЖЕ ЗАЛИЩИЛИСЬ В литві, тут гарно і небо чисте в легких […]

Сьогодні заняття в нашій кіношколі буде побудоване на сильній і талановитій жінці- Анні Дущак. Колись ще при житті вона сказала я завжди Вам нагадаю про себе віршами..Ось і сьогодні вона."Прийшла до Вас" - у фільмі Петра Олара, який ми переглянемо разом. Сам фільм, то діалог із поетесою Анною Дущак, яка вже більш як 14 років […]

Я кінорежисер, журналіст і поет Петро Олар з села Панка, яке покинув ще в 1971 році, і більше як півстоліття приїзд туди на трошки. кажу собі що додому , а виглядає як в гості. Мріяв, планував, будував і навіть два своїх весілля там відіграв.... сад садив, криницю копав, навіть хату збудував велику для вітрів та […]

Її немає вже майже двадцять три роки... Враження ж, що минуло років зо три-чотири, не більше. Мабуть тому, що її енергія була настільки інтенсивною, що промені продовжують нас, її друзів і близьких, обігрівати й досі. Те життя, яким вона жила і яким вона рухала, без неї просто не уявлялось, і я щоразу усміхався, коли вона […]