Поезія , як мова спілкування Петро Олар та Юлія Етімгер

Кожна людина хоче спілкуватися з іншими людьми. Люди не живуть без спілкування, хіба що їх закине куди-небудь на безлюдний острів. Не спілкуючись з іншими, людина може здичавіти. А для того, щоб спілкуватися, обмінюватися інформацією, вкрай потрібна мова.
У словах будь-якої мови зберігаються поняття, якими людина користується в повсякденному житті. Якби не було мови, то предмети та явища не мали б назв. А людина прагне всьому дати ім’я, визначення: ложка, кішка, мишка. І щоб давати імена собі та іншим людям, людина теж користується словами.
Без мови, без мовлення всі люди так і лишилися б безіменними. Ми навіть не змогли б до пуття розрізняти один одного!
За допомогою мови люди передають один одному свої знання. Колись людина винайшла, наприклад, колесо. Вона поділилася своїм досвідом з іншими людьми за допомогою слів, і вони теж навчилися майструвати колеса. Виназідник розповів їм, чим корисний його винахід. А якби не було мови, інші люди так і не дізналися б, навіщо потрібно колесо, як його робити. Передавати знання – дуже важлива властивість мови. Коли люди навчилися викладати мовлення письмово, вони створили цивілізацію.
А ще за допомогою мови людина висловлює свої почуття. Вона говорить словами про свої любов, симпатії, кохання. Ще ними можна висловити ненависть, лють, гнів, але я б хотів підкреслити позитивне. Добре слово надихає, зігріває.

Поезія як засіб міжнародного спілкування та єднання культур
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
(Ліна Костенко)

Уся історія людства показує, що поетичне слово йде поруч із людиною. З давніх-давен людина використовувала мову для вираження своїх емоцій чи оспівування найпрекраснішого почуття – любові. Вважається, що найдавніші вірші-гімни були створені ще у XXIII столітті до нашої ери поетесою-жрицею Ен-хеду-ана (En-hedu-ana), про яку відомо лише те, що вона була дочкою аккадського царя Саргона, який завоював Ур (територія Ірану). Ен-хеду-ана писала про місячного бога Нанне і його дочку, богиню ранкової зорі Інанні.
Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО, може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу громадську увагу. Саме тому ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії – свято, яке відзначається щороку 21 березня починаючи з 2000 року. В Україні поетичне слово вшановують з 2004 року.
Поезія здатна знаходити відгук в душах інших, хвилювати або стискати кулаки, готуючись до бою. Звісно, кожен сприймає її по-своєму, бо ми й самі всі різні. Поезія – це не тільки вірші, але й спосіб світосприйняття.
Українська земля багата на поетичні таланти. Важко виділити найкращих. Тож вибір зупинився на творчості тих, чиї дні народження Україна святкувала нещодавно. Так, 19 березня – день народження Максима Рильського та Ліни Костенко, видатних українських поетів та громадських діячів. Ліндсі Чарльз розпочала поетичну зустріч віршем Максима Рильського «Дружба народів» українською мовою, тим самим засвідчивши своє шанобливе ставлення до України та української мови. Хоча вірш був написаний 1951 року, та не втратив своєї актуальності і нині, він став лейтмотивом зустрічі:

Дружба народів – не просто слова,

Дружба народів – це правда жива,

Колос на ниві і діти щасливі,

Сила людська в весняному розливі.

Звичайно ж, не могли оминути увагою творчість Т.Г.Шевченка, який є символом України. Одним із його найвідоміших творів є «Заповіт», який перекладений понад 150 мовами. Присутні мали можливість прослухати вірш англійською (Ліндсі Чарльз), німецькою (Таня Савелюк), французькою (Малла Ларісса Естер), китайською (Сюй Чжундун) та туркменською (Меметханов Сапардурди).